Всесильний Бог, Творець усього,
у замислі своїм святім
п’ять днів творив цей світ з нічого —
без чоловіка ще на нім.
На шостий взяв у руки глину,
її з любов’ю розмісив,
зрізьбив на образ свій людину —
найкраще твориво з всіх див
видимих для створіння ока,
а згодом в череп мозок вклав
і вільність волі — дар високий,
щоб Бога твір цей прославляв.
Очам дав зір, а слух для вуха,
устам дар мови, тілу рух,
свого вклав в нього частку духа —
душею звуть цей божий дух.
Та вичув Бог, що скучно певно
Адамові самому жить …
«Створю жону — другиню ревну, —
їх будуть діти веселить» …
З ребра Адама в час спочинку
зрізьбив Бог кралю — втішив світ,
та за непослух Єви — жінки
постигла смерть ввесь людський рід.
І так вмирають всі нащадки,
йде боротьба добра зі злом;
в одних багацтво, там нестатки
і війни в світі все кругом.
Хоч чоловік Творця негідний,
Він так той твір свій полюбив,
що Сина дав, щоб Той — лагідний —
нас кров’ю з небом примирив.
Філядельфія, 20 квітня 1979 р.
