що відбувся у Вашінгтоні, ЗСА, у приміщеннях Філії УКУніверситету,
в днях 28 і 29 грудня 1974 р.
У десяті роковини відновлення патріярхаль- ного устрою Помісної Української Католицької Церкви, в днях 28 і 29 грудня 1974 р., у Вашінґтоні, в столиці ЗСА, в приміщеннях Філії Українського Католицького Університету ім. Папи Климентія, відбувся Світовий З’їзд Делегатів Українських Патріярхальних Товариств та Мирянських Організацій з Европи, Північної та Південної Америки й Австралії, на якому створено Українське Патріярхальне Світове Об’єднання — «3а єдність Церкви і службу Народові».
Першим із найважливіших статутових завдань Об’єднання є дбати про одність і неподільність Помісної Української Католицької Церкви на цілій кулі земській, та берегти її історично-правні традиції помісности, завершеної в Києво-Галицькому Патріярхаті.
Складні й загрозливі умовини для існування і розвитку Помісної Української Католицької Церкви, створені наїзниками на її матірних землях, та їхніми нищівними впливами, зокрема Москви, спрямованими проти неї також у країнах поселення її вірних поза Україною, і то навіть в лоні самої Вселенської Христової Церкви, вимагають об’єднання дії всіх членів Помісної Української Католицької Церкви, Ієрархії, духовенства і мирян для оборони її українсько-обрядової ідентичности і самого її існування.
Об’єднання також прийняло у своєму статуті й вирішило поставити в основу своєї діяльности: християнську мораль, вияв свободи волі Божого Люду, свободу слова, потребу духового розкріпачення і об’єктивної критичної думки, толерантности до поглядів інакше думаючих і гармонійну співпрацю всіх українських Християнських Церков.
Постійне жорстоке переслідування українців — християн в Україні владою СССР і його сателітами зобов’язує всі українські зорганізовані сили протестувати перед вільним світом і вимагати від нього стати в обороні переслідуваних. Треба довести до відома наших переслідуваних сестер і братів в Україні, що вся українська громадськість у вільному світі подивляє і буде спомагати гідну, героїчну поставу провідних українських борців на Рідних Землях за моральні, національно-релігійні і людські ідеали, притаманні всім народам світу.
З’їзд стверджує, що для здорового розвитку українського церковно-релігійного та громадського життя поза Україною, є необхідна співпраця між усіма українськими Церквами.
Учасники З’їзду і миряни Помісної Української Католицької Церкви в усіх країнах свого поселення, осудили собіугодний акт римської курії незаконного назначення єпископів для Помісної УКЦеркви.
Присутні з прикрістю стверджують, що ще й досі понад пів мільйона вірних Помісної УКЦеркви на теренах під владою Польщі, де знаходиться один з наших найстарших єпископських престолів — Перемишль, не мають свого ієрарха, як також, що на теренах під володінням теперішньої Словаччини, де є понад 200 тисяч вірних нашої Церкви, Владика цієї Церкви, Преосв. Василь Гопко, позбавлений права виконувати свій пастирський уряд над вірними своєї єпархії.
З’їзд домагається, щоб увесь єпископат ПУКЦ діяв згідно з постановами її Соборів і Синодів, визнаючи юрисдикцію їх Блаженства, Блаженнішого Патріярха Йосифа І, над усіма владиками, монашими чинами, вірними ПУКЦ і всіма членами візантійського (греко-руського) обряду в цілому світі.
З’їзд звертається до всіх вірних ПУКЦ гаряче молитися та продовжувати боротьбу за самобутність Помісної УКЦеркви.
Вашінґтон, 29 грудня 1974 р.
Президія З’їзду:
Проф. д-р Петро Зелений, в. р., голова
Д-р Юліян Пелех, в. р., заступник голови
Д-р Володимир Пушкар, в. р., заступник голови
Д-р Микола Кушпета, в. р.
Ред. Роман Данилевич, в. р. секретарі
