На Нарадах Товариства за Патріярхальний Устрій УКЦеркви, в дні 30-го червня ц.р. в Ню Йорку, на підставі думок і побажань висказаних присутніми представниками Відділів, уповноважнено і поручено Крайовій Управі Т-ва заняти становище до Торонтонської Конференції та створеного там «Міжкрайового Координаційного Осередку Організацій за Патріярхат».
Згідно з цим порученням Крайова Управа уважає за відповідне подати до відома слідуюче:
І
- Приготування до торонтонської Конференції, що відбулася в днях 2 і 3 червня ц.р. почалися засекречено вже з початком травня ц.р.
- Світове Товариство за Патріярхат, Крайове Товариство за Патріярхат у ЗСА та Крайова Рада Тов. за Патріярхат у Канаді були повідомлені про запляновані наради щойно кілька днів перед конференцією.
- Товариство Оборони Традицій, Товариство Прихильників УКУ та інші католицькі, мирянські Т-ва, які належать до піонерів Патріяршого Руху, не тільки не були запрошені до співучасти в Конференції, але навіть про неї не знали.
- Ініціятиву організації Конференції та засекречене плянування і приготування її програми перевели три організації:
а. Координаційний Комітет Громадських Організацій Канади і ЗСА за здійснення Патріярхату УКЦ.
б. Рада Українських Організацій ЗСА за Патріярхат УКЦ.
в. Рада Українських Організацій за Патріярхат УКЦ в Торонто.
До а). Координаційний Комітет був створений в 1970 році, виключно для координації деяких спільних дій «патріяршого руху» на терені ЗСА та Канади, з умовою попереднього взаїмного порозуміння та узгіднення таких акцій. Дня 29 квітня 1972 р. П’ятий Звичайний Загальний З’їзд Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦ у ЗСА ствердив, що від створення Координаційного Комітету його Президія постійно переступала межі своїх уповноважень, не діяла в дусі вимог мирянського руху, а то й переводила на терені ЗСА й Канади збори та акції без узгіднення їх з представниками Т-ва за Патріярхальний Устрій УПКЦ, впроваджуючи замішання та неоднократно діючи на шкоду мирянського руху в ЗСА. Координаційний Комітет не тільки не координував своїх дій з Т-вом за Патріярхат, але не координував їх теж з Крайовою Радою Українських Організацій за Патріярхальний Устрій УПКЦ в Канаді. Таке поступовання заперечувало основні ідеї і цілі, для яких цей Комітет був створений. Це автоматично здискваліфікувало його з ролі координаційного органу до ролі союзу двох міст «Торонто-Чікаґо». На підставі повищих стверджень З’їзду, Т-во за Патр. Устр. УПКЦ, з днем 1-го червня 1972 року відкликало своїх представників та перестало бути його членом.
До б) Рада Українських Організацій ЗСА була створена з виразною метою зневтралізувати дію Товариства за Патріярхальний Устрій на терені ЗСА та впровадити замішання і дезорієнтацію в ряди мирян. Знаменним є теж факт, що Рада по сьогодні не опублікувала дійсного складу своєго членства. А відомим є, що в ньому зайшли зміни, які Рада з оглядів престіжових промовчує.
До в) Рада Українських Організацій за Патріярхат УКЦ в Торонто є членом Крайової Ради Організацій за Патріярхат УКЦ в Канаді та на основі 33-го параграфу обов’язуючого її статуту не має права скликати міжкрайової конференції. Тому Голова Крайової Ради Укр. Opг. за Патріярхат УКЦ в Канаді відмовився підписати постанови торонтонської Конференції, а торонтонські «координатори» опісля навіть не повідомили його про другу конференцію, яка відбулася в Дітройті 15. VII. ц.р. Це не перешкаджає їм мильно інформувати українську спільноту, твердячи, що Крайова Рада Укр. Opг. за Патріярхат УКЦ в Канаді вже є членом Міжкрайового Координаційного Осередку. Повище згадане наводить сумнів на дію «в добрій волі» теперішних ініціяторів чи координаторів та виразно вказує на нову затію зневтралізувати невигідний багатьом незалежний мирянський рух. До цього, як і в минулому, вживається старих, метод «заскакування», «перебирання», «дупліковання» та «Координування доконаними фактами», як це постійно діялось і дальше діється на суспільно-політичному секторі. Є це повторенням знаної з минулого «п’ять перед дванадцятою» свіжо-посиленої погоні за «моральним капіталом» перед всякими зборами чи конгресами, а тепер перед ІІ-гим СКВУ в Торонто. Прикро вражає, що до цього вживається і надуживається авторитету нашої Ієрархії, покликуючись постійно на «благословення», «патронати» та публікуючи листи на сторінках преси.
Торонтонську Конференцію Крайова Управа Т-ва мусить уважати за зговорення політичних чинників з метою підпорядкування, контролювання та унапрямлювання мирянського руху так щоб:
- «Справи церковні не відтягали людей і громаду від політики».
- «Акцію за встановлення УК Патріярхату вела українська громадськість з допомогою Крайових Комітетів і Координаційного Комітету, що діють на громадський, а не на т.зв. мирянській базі. Це означає, що т.зв. Мирянські Комітети в Крайових Громадських Комітетах мають мати тільки один голос.» (Інструкція ОУН Ч. 12/71 — Церковні справи)
II.
1. Товариство за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви від часу своєго основання стоїть на принципах боротьби за існування нашої Церкви, оборони її помісности, завершення її устрою Київо-Галицьким Патріярхатом та беззастережної вірности ідеям їх Блаженства Кир Йосифа І.
2. Самостійність і незалежність від других сил, а зокрема політичних, є передумовою і найдогіднішою формою організації і дії так нашого Товариства — як і других споріднених мирянських організацій чи комітетів. Товариство за Патріярхальний Устрій УКЦ є самостійною і незалежною організацією, яка має у своїх ідеологічних заложеннях та у програмі виключно мирянські і церковні справи.
3. Громадські, професійні, комерційні, політичні і регіональні організації мають свої окремі статутові цілі. Груповий чи політичний характер таких організацій, а зокрема різноконфесійний склад їхнього членства не уповноважнює їх до вирішування внутрішних мирянських справ УКЦ.
4. Серед існуючих під цю пору обставин, контроля мирянського руху організаціями групового чи політичного характеру є недоцільна і шкідлива, не відповідає пекучим потребам Української Католицької Помісної Церкви на рідних землях та в діяспорі і могла б тільки послабити мирянський рух в боротьбі за існування та краще завтра Української Церкви.
5. Творення все нових та паралельних координаційних суперструктур є проявом намагання політичних чинників контролювати та унапрямлювати незалежний мирянський рух і тому Товариство за Патріярхальний Устрій не може стати співосновником чи членом такої організації.
6. Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій УПКЦ поновно заявляє готовість до співпраці на діловій і тільки на діловій базі — зі всіми, що змагаються за Київо-Галицький Патріярхат, розуміючи його всенаціональну важливість для збереження української субстанції в діяспорі і для оборони Церкви Матері на Рідних Землях.
За Крайову Управу
Товариства за Патріярхальний Устрій УПКЦ
Др. Мирослав Навроцький, (голова)
Др. Леонід Рудницький (секретар)
Філядельфія, 1. VIII. 1973
