Стукайте, а відчиниться вам, це одна з євангельських правд. Логічно, хто не стукає, тому не відчиняють. Наша Церква тепер знаходиться у особливому періоді церковного календаря, саме в якому відзначаємо Богородничі свята. Починаючи від Успіння Божої Матері, а далі Різдво Божої Матері, Покров Божої Матері, Уведення у храм Пресвятої Богородиці, Непорочне Зачаття Богородиці і Собор Пресвятої Богородиці. Згадуємо про це скупчення Богородичних празників, бо вони у нашій УКЦеркві східного обряду особливо почитанні і все вони є пов’язані з нашими прошеннями, які допомагають нам відкривати двері до нашого Спасителя Ісуса Христа, щоби вислухав наших благальних молитов.
На жаль ми миряни у діяспорі призабули наші пріоритетні завдання, визнання патріярхату і беатифікаційний процес С. Б. Андрея, а у першу чергу турбуємось хто стане черговим президентом України, що є також нормально. Миряни в Україні поставили наголос на те, щоби якнайскоріше заспокоїти свої економічні потреби та осягнути життєві стандарти заходу, що є також нормально, але не так легко осягнути, бо для того потрібно не тільки певного часу й особливих зусиль, витривалости і послідовности. Поруч з тим ми часом не усвідомляємо собі, якою особливою ласкою нагородив нас Господь, піславши вільну, незалежну, самостійну і соборну українську державу. Тепер ми маємо повну можливість вільно користуватись, без страху і переслідувань, Божими ласками.
Звичайно все вище сказане є важливими актуальними, життєвими справами, але при цьому ми забули про наші подячні молитви і про два важливі, духовного значення, питання, це є, як вище сказано, визнання патріярхату Помісної УКЦеркви і беатифікаційний процес Слуги Божого Андрея, себто до зачислення його до лику святих. Варто нам собі це пригадати напередодні 55-ть річчя з дня смерти Великого Митрополита Андрея, що сповниться Першого Листопада 1999 р. Ось на сторінках Львівських газет ведеться дискусія на тему поставлення гідного пам’ятника у городі Львові Великому Митрополиту Андрею. Без найменшого сумніву світла постать Слуги Божого Андрея заслуговує на таку увагу, але було б куди вагоміше, якщо б ми нашу увагу, зусилля і молитви скерували у напрямі пожвавлення беатифікаційного процесу Слуги Божого Андрея. Власне під тим оглядом нам з одної сторони треба стукати до Ватиканської Конгрегації, а також до відповідальних осіб проводу нашої Церкви за беатифікаційний процес, що в тому напрямі зроблено, що робиться і що дальше плянується робити? Колись говорилось, що все вже було зроблено, себто сповнено всі потрібні вимоги, що верховні чинники Церкви у цій справі вимагають, тільки бракує чуд, себто зцілення. Ми не є певні того? Чи з нашої сторони застосовано євангельську істину, чи працюємо і чи стукаємо? Не зашкодило б постукати у двері Апостольської Столиці Святішого Отця Івана-Павла II.
До речі у англомовній газеті «Вашінґтон Пост», у секції Релігія, за 7 серпня 1999 з’явилася довша інформативно-критична стаття під назвою: «Канонізації Папою стали масовим рухом», автором якої є Джеймс Мік. У статті є вказані конкретні випадки канонізації і підкреслено, що під поглядом канонізації Папа Іван-Павло II побив всі рекорди своїх попередників. Папа Іван-Павло II від початку свого понтифікату до тепер канонізував 282 нових святих, а ще має у пляні 821 зачислити до лику святих. Під сучасну пору у Ватикані, у відповідній Конгрегації є 3 000 потенційних кандидатів на зачислення до лику святих. Чи в цих числах є десь відмічений Слуга Божий Андрей нам не відомо. У тій же статті також говориться, що колись була вимога, що не можна було проводити беатифікаційного процесу скоріше перед 50 роками від дня смерти кандидата. Коли ж ідеться, про реченець 50 років, якого сьогодні не дотримується, то Слуга Божий Андрей законно підлягає, бо сповняється 55 років від дня смерти. Серед контроверсійних осіб, що є канонізовані, є названий хорватський Кардинал Степінач, можна назвати й інших.
Гадаємо, що Слуга Божий Андрей, його життєвий шлях, посвята і відданість Христовій Церкві, який мав відвагу, тоді коли майже всі мовчали, голосно кричати «Не вбий» та рятувати людські життя. Слуга Божий Андрей, був людиною, який жив життям святця, який жив найбільшою Божою Заповіддю, Заповіддю Любови. Мабуть немає людини, яка могла б сказати, що Митрополит, коли до нього звернувся, відмовив допомоги, відмовив любови.
Ось цими нашими думками стукаємо до сердець наших мирян і просимо їх молитов за прославу Слуги Божого Андрея. Стукаємо до сердець наших душпастирів-священиків, щоби у своїх молитвах, а зокрема проповідях згадували про особливий життєвий шлях Слуги Божого Андрея. Стукаємо до проводу нашої Помісної УКЦеркви, щоб пригадали собі справу визнання патріярхату УКЦеркви, який проголосив св. п. Патріярх Йосиф 1975 р. і про завершення беатифікаційного процесу Слуги Божого Андрея. Бажаємо в цій справі почути голос нашого церковного проводу, а зокрема відповідального за беатифікаційний процес Слуги Божого Андрея Владики Михайла Гринчишина. А також стукаємо і будемо стукати до дверей Апостольської Столиці Святішого Отця Івана-Павла ІІ та уклінно просимо, щоб канонізував Слугу Божого Андрея, який був і залишиться окрасою Христової Церкви. Молімось до Пресвятої Богородиці за прославу Слуги Божого Андрея.
М. Г.
