50 років Румунської Патріярхії
Усамостійнення Румунської Православної Церкви відбулося ступнево. Спочатку об’єднано митрополії двох основих країв новоствореної румунської держави, шість літ по об’єднанню їх політичнім і створенню незалежної Румунії 1859 р. Об’єднана Церква, очолена архиєпископом Букарешту, зараз таки творить для румунів поза границями держави свої митрополії в Трансильванії і Буковині. Ці краї тоді належали до Австрії. І хоч Константинополь криво дивився на усамостійнення Румунської Церкви, мусів врешті в 1885 р. визнати її автономію, очолену букарештенським митрополитом, як її примасом. По першій світовій війні румуни у збільшеній територіяльно державі (Трансильванія, Бесарабія, Буковина і Добруджа) послідовно змагають до завершення своєї Церкви патріярхатом. Мимо спротиву мадярів, синод Трансильванії престає існувати і прилучує свою церковну провінцію до загального синоду в Букарешті.
В 1919 р., на загальнім синоді, рішено створити одну спільну для всіх румунів Церкву, яку року 1925 піднесено до гідности патріярхату. В проклямації синоду читаємо: Від сьогоднішнього дня митрополит румунської столиці, силою цього акту найвищої церковної влади, буде мати протоколярний і канонічний титул слідуючого означення:
Архиєпископ Букарешту і Митрополит Угро-Волощини, Патріярх Румунії». Хоч визнання цього акту не було зі сторони інших Церков, румуни вичекали якийсь час, і щойно 1-го листопада 1925 р. відбулась інсталяція новообраного патріярха. Приявні були на торжестві представники таких східних Церков: царгородської, єрусалимської, грецької, болгарської, сербської, польської і російської (заграничної).
Першим патрійархом Румунії обрано Мирона Крістею, доброго організатора, зручного провідника і відданого пастиря, який підніс мирянський рух до консисторіяльного рівня.
«Християнський Схід оцінив доконаний акт Румунського Божого Народу. Цей патріярхат постав зусиллям Румунського Люду не як якийсь самозванний вчинок, але як наслідок духової потреби і стихії народу, який діючи згідно з началами соборности вибрав свого Главу і Отця — Патріярха. І ці (вище згадані — Ред.) Церкви 1 листопада 1925 р. посилають своїх делегатів на історичне торжество інсталяції першого патріярха Румунської Церкви Мирона Крістеї, і тим самим принимають до відома і визнають існування Румунської Патріярхії (Цитата із «Вістей з Риму», ч. 275-279).
