До церковних подій у Великій Британії
Президія Головної Ради Українського Патріярхального Світового Об’єднання — УПСО — «3а Єдність Церкви і Народу», на своєму засіданні в дні 17 січня 1976 р. в Ґенті, Бельгія, після вичерпної дискусії прийняла ось такі рішення:
1. З повною відповідальністю стверджуємо і ще раз повторяємо, що «українські дні» в Римі, які відбулися в рямцях Ювілейного Святого Року 1975, були зворотним історичним моментом у нашій ПУКЦеркві у її завершені патріярхальним устроєм на чолі з Блаженнішим Патріярхом Йосифом.
2. Здавалось, що після того весь віруючий український Божий люд, зі своїми Владиками і духовенством на чолі, стане до наполегливої праці над розбудовою і утвердженням свого рідного патріярхату.
Здавалось, і мирянський світ вірив у це, що всі наші Владики, в обличчі так важливих перемін у нашій Церкві, згідно зі своїми, так часто повторюваними, заявами чи то з проповідниць, чи в пресі, матимуть настільки особистої відваги, щоб гідно обороняти права нашої Церкви та здійснять історичною хвилиною на них покладене, завдання.
3. Але, на превеликий жаль, сталось інакше. Зразу по «Українських днях» в Римі, зі загального фронту відступили Владики Кир Августин Горняк з Великої Британії, Кир Андрій Сапеляк з Аргентини та Кир Мирослав Марусин з Риму. Вони, замість стати в обороні історичних прав нашої Церкви під проводом Блаженнішого Патріярха Йосифа, розпочали вести свою власну партикулярну «політику». Прикриваючись присягою та особливим знанням канонічного права, — вони пішли по лінії бажань і політики Арх. Бріні, секретаря Східньої Конґреґації, яка нам всім є аж надто добре відомою.
Головно необдумано, строго і по диктаторськи поступив на терені Великої Британії Владика Кир Августин. Вже в Римі він відсепарувався від своїх вірних, а повернувшись домів, заборонив своїм священикам поминати та визнавати Патріярха Йосифа.
Нехтуючи проханням Головної Ради УПСО — Владика Кир Августин не вважав за відповідне взяти участь в Синоді Українських Владик, але про цей факт повідомив арх. Бріні, ані не оправдав своєї відсутности перед Головою нашої Церкви.
У своєму «Пастирському Слові», опублікованому у Великій Британії, Кир Августин пішов так далеко, що нарушив авторитет нашої Церкви — Патріярха Йосифа — та в образливий спосіб висловився про наших відомих і поважних людей, відомих з праці в громадсько-суспільному секторі. А вершком цієї необдуманої нагінки проти патріярхальної ідеї було звільнення двох загально люблених душпастирів тільки за це, що вони споминали Патріярха в літургічних актах.
4. Президія Головної Ради УПСО, слідкуючи за подіями у Великій Британії, які вже набрали великого розголосу в пресі, вважала за відповідне написати листа до Владики Кир Августина. А ціллю того листа було тільки бажання вплинути на злагіднення відносин між Владикою і вірними і в той спосіб не допустити до занепаду церковного життя яке там ще до недавна так гарно розвивалось. Та, на жаль, Владика досі не відповів на цього листа Президії УПСО. Цей факт ми стверджуємо з великим жалем та навіть зі здивуванням. Невідповідати на листи є незгідним із загально прийнятими звичаями в культурному світі.
5. Виявляється тепер, що Владика Кир Августин своїм поступованням не сприяє злагідненню непорозумінь, а навпаки, відсепарувавшись від вірних, у своїй єпископській палаті, при співпраці свого канцлера о. д-ра С. Вівчарука, до якого загал вірних не має довіря, в недопускаємий спосіб поборює усі добрі почини мирян, зневажає Голову нашої рідної Церкви і тим ще більше поглиблює прірву, яку Владика сам, своїм поступованням, спричинив.
6. А вже вершком цих анормальних відносин були події, які мали місце на Різдво Христове в катедральнім храмі в Лондоні. Про це широко пише англійська національна преса як от «Дейлі Телеграф» чи «Таймс». Читаємо, що Владика викликав поліцію до церкви, бо вірні, співали колядки, не хотіли допустити Владику до слова тільки тому, що єпископ не підчиняється Голові своєї Церкви, їх Блаженству Патріярхові Йосифові.
Зі сторінок згаданої преси довідуємось, що поліція була вже заздалегідь повідомлена. Отже Кир Августин вже наперід передбачав спротив вірних і нічого не зробив, щоб цьому запобігти.
7. Тому прилюдно звертаємось до Владики Кир Августина зі запитом:
а) Чи так поступає Владика свідомий своєї відповідальности перед Богом, перед своєю Церквою-Мученицею, перед своїми вірними, яких доручено його опіці?
б) Яку думку вироблять собі чужинці про нас? Чи англійці не вважатимуть, що Владика поступає по диктаторськи і насильно старається накинути тільки свою думку, не вислухавши другої сторони? Англійці звикли пильно і терпеливо прислухуватись до думки навіть своїх противників! Таке поступовання Владики тільки компромітує українське ім’я і тому то Президія УПСО одверто заявляє, що не погоджується з таким поступованням Владики Кир Августина.
Найвища пора завернути з блудної дороги, яка не має виходу, бо ж всі вірні у Великій Британії виразно заявляють, і це підчеркає англійська преса, що вони будуть продовжувати свої протести, поки Владика не почне прислухуватись до голосу своїх вірних.
8. Стоячи на становищі, що Владики є для вірних, а не навпаки і маючи велике довір’я до української людини та згадуючи 30-річчя тернистого шляху нашої Церкви на Рідних землях — ми, Президія УПСО, звертаємось отсим ЩЕРАЗ до Впр. Єпископа Кир Августина з проханням: ЗРОБИТИ НАЛЕЖНІ ВИСНОВКИ, ЗАВЕРНУТИ З МИЛЬНОЇ ДОРОГИ БОРОТЬБИ З ВІРНИМИ, а навпаки, стати духовним провідником всенародніх змагань за Єдність Церкви і народу!
Ми просимо Владику поїхати до Риму, до нашого Патріярха Йосифа, оправдатись і вияснити Йому ситуацію і після того почати працювати в дусі традицій Східньої Української Католицької Церкви, невід’ємної частини Вселенської Церкви, з власним Патріярхом і Синодальним зарядом на чолі Президія Українського Патр. Світового Об’єднання за Єдність Церкви і народу.
