Обіжник, ч. 1/78. 16. лютого, 1978
Всечесніші і Преподобні Отці!
Бажаю подати до Вашого відома, що в днях від 28. січня до 12. лютого 1978, я побував у Римі. Ціль моєї поїзди була наскрізь пастирського характеру, — АД ЛІМІНА! А теж бажав я подати найвищим церковним Чинникам Христової Церкви покладну реляцію про нашу церковну ситуацію в Екзархаті, зокрема у світлі найновіших подій у Ґлостері, Лестері і Ковентрі.
Я відвідав найвищі Церковні Декастерії, мав стрічу з багатьма Достойниками, бачився з Державним Секретарем Кардиналом Війо, а в четвер 9. лютого я був прийнятий на спеціяльну, приватну авдієнцію у Святішого Отця Папи Павла VI.
Всюди, при кожній стрічі, я отримував щирі вислови співчуття, признання за нашу правильну церковну лінію і заохоту до витривалости. Нігде в Римі і від нікого не було найменшої суґестії про якийсь компроміс, хвилеву угоду, або зміну нашого дотеперішнього наставлення.
Отож, будь-яких змін чи концесій зі сторони Апостольського Престолу до справи Українського Католицького Патріярхату — НЕМА! Зміни є виключені, доки рації залишаються такими, на основі яких були зроблені рішення.
Вселенський Архиєрей прийняв мене дуже ввічливо і по-батьківському. На самім початку авдієнції, стоячи, Христовий Намісник сказав: «Складаю Вам доцінення за Ваші терпіння і подяку за Вашу вірність до Святої Столиці і до Католицької Церкви, в якій ми є об’єднані!» Мою реляцію вислухав уважно і на неї відповів. «Три рази писали ми до Вашого Кардинала… Титулу Патріярха і юрисдикції не можемо визнати, згідно з нашими вже висловленими раціями у письмі до нього… Будемо дальше старатися робити все можливе, щоб облегшити Ваші терпіння і Вас оборонити у Вашій тяжкій ситуації!»
Святіший Отець дуже уболівав над сумними подіями в Ґлостері, оглядаючи принесені мною світлини. На знимку ґлостерської церкви положив свою руку і сказав: «То це та церква, де мали місце сумні події? Благословлю цю церкву! Особи, які поповняють таке насильство не є гідні зватися християнами!»
Святіший Отець, заохочуючи до терпеливости і витривалости, уділив мені особисто своє Пастирське Благословення, як рівнож передав своє Благословення для наших лояльних священиків, монахинь і вірних.
Комунікуючи Вам, Дорогі Отці, це принципіяльне наставлення Апостольського Престолу до нашої церковної ситуації у Великій Британії, бажаю тільки повторити ще і ще, і так прошу без жодного вагання і жодної двозначности інформувати наших Вірних, що наша Українська Католицька Церква у Вел. Британії там де досі СТОЯЛА, там і дальше СТОЇТЬ. На жодні компроміси чи якісь угоди в Божих справах і в церковному правопорядку нема місця і не може бути! Те, що досі було БІЛИМ, залишається дальше БІЛИМ!
Прошу Вас витривало стояти при невідкличних рішеннях Апостольського Престолу, зі спонук святої Віри і священичої присяги послуху, навіть коли треба хвилево потерпіти. За нами Христовий Намісник, за нами ціла Вселенська Церква, за нами свята правда. Ми всі боліємо над жалюгідними подіями, які з Божого допусту прийшли до нас, але принимаємо всяке упокорення в дусі наслідування Ісуса Христа.
Під таким кутом, завзиваю Вас, перевести цьогорічний час Великого Посту, враз зі своїми Вірними, а вкоротці прийде і наш радісний воскресний День!
З любов’ю у Христі,
+ АВГУСТРИН, ЧСВВ, ЄП.,
Апост. Екзарх
Наш Коментар
З надрукованого листа, що був поміщений в третьому числі «Церковних Вістей» в Англії, до священиків в Англії виразно видно, що єп. А. Горняк був у Римі, у Папи Павла VI і найбільш «докладно» поінформував найвищого архиєрея про події, що мали місце в Ґлостері, Лестері і Ковентрі. Єп. Горняк відвідав всі найвищі Дикастерії в Римі, але в той час не зволив відвідати Блаженнішого Йосифа й поговорити безпосередньо про ситуацію нашої Церкви в Англії. Це багато мовний факт. Всюди був, але свойого законно найвищого ієрарха Верховного Архиєпископа, бо ж єп. Августин не визнає Патріяха — поминув. Пощо поважати і нащо шанувати свойого, як краще служити чужому — плата буде краща й нагорода більша!
Звичайно в Римі, слід мати на увазі в Апостольській Столиці ніде не було мови й суґестій про якийбудь компроміс, чи навіть хвилеву згоду, але навпаки була мова, щоби дальше держати тверду лінію. Це найкращий вияв християнської любови. Це говорить про вияв сили, але не доброти й любови. Компроміс робиться, чи вірніше сказати вже давно зроблений з атеїстичною Москвою, але, нажаль таки коштом нашої Помісної УКЦеркви.
Єп. А. Горняк інформуючи Папу Павла VI забув сказати хто фактично був архітектом ґлостерських подій, хто далеко наперід запросив кореспондентів, радіо, телевізію і поліцію. Єп. А. Горняк мабуть забув Папі сказати, що о. Макґреґар сказав чесній жінці, яка має своїх дітей? Може, якщоб про це був справді докладно знав Папа Павло VI то не нагородив би двох священиків мітрами, бо вони були фактичними спричинниками заворушень.
Під кінець свого листа єп. А. Горняк пише: … Компроміси чи якісь угоди в Божих справах і в церковному правопорядку нема місця і не може бути!» Чи справді єп. А. Горняк справді вірить в те, що пише, чи пише тільки на експорт для неграмотних людей? Дозвольте поставити питання, які ж це Божі справи? Це ж суто політичні ватикансько-московські справи. Ісус Христос не вів діялогу з дияволом, але Апостольська Столиця це робить. Цю істину вже багато ствердило перед нами, так, що цього відкриття не приписуємо собі. Правди не можна закрити.
Редакція
