Часи, в яких живемо, не тільки прикрі, а навіть болючі для багато людей, але також важкі для деяких народів. Серед цих народів, мабуть перше місце займає наш український нарід. Там на рідних землях відвічний ворог — Москва хоче за всяку ціну стерти його з лиця землі, уживаючи до цього найбільш рафінованих та нестерпних для людей засобів. Зліквідувавши нашу Церкву дальше винищує історичні пам’ятки, церкви, переслідує людей за віру в Бога, усуває зі шкіл нашу рідну мову, арештує в нічому невинних людей, а тут у вільному світі допомагають знищити нас і ті чинники, які називають себе наслідниками Христа. Вони будучи в змові з московськими безбожниками, замість допомогти нам перетривати важкі часи, роблять всякі заходи, щоб нас розбити на дрібні куски, щоб ми чимскоріше пропали та розплились між народами світу.
Роздумуючи про цю болючо-прикру справу, насувається питання, як і чим це пояснити?
Відповіддю на це питання може дати приклад Італії. Цю країну уважалось до недавна 100% католицькою, а тепер там є понад третина населення комуністів, тобто безбожників, які енергійно роблять заходи, щоб те число значно побільшити та захопити владу в свої руки і так допасувати свій край до московського зразка.
Та ось тут насувається думка: Як це можливо? Чейже в Італії крім Святійшого Отця є около 40 кардиналів, понад 300 єпископів та архиєпископів не враховуючи священиків, монахів і монахинь і всі вони досконало розуміють справу безбожницького комунізму і мають змогу протидіяти, нічого не зробили і не роблять, щоби освідомити свій нарід та виразно сказати йому до чого він прямує і яка доля чекає його в недалекій майбутності. Та не тільки його, але і доля усієї Католицької Церкви у всьому світі. Бо ж коли комуністи опанують Італію, то дуже сумнівне, чи Ватикан і всі його чинники будуть могти дальше виконувати свою ролю, тобто кермувати Католицькою Церквою усього світу.
В зв’язку з тим насуваються ще більш тривожні думки, бо Божа Мати з’явившись дітям у Фатімі у 1917 р. тобто 60 літ тому, заявила, що в другій половині XX століття дійде до такого, що «сатана запанує у найвищих становищах та вирішуватиме про хід подій. Йому в дійсности вдасться вилізти аж на вершок Церкви» (Тривожні Фатімські перестороги, брошура видана у 1971 р. за підписом єпископа Ізидора Борецького в Торонто).
Взявши до уваги невідрадний стан нашої Церкви, що раз сильніші та виразніші критики Ватикану деякими римо-катол. єпископами та духовенством, що появляються в пресі, а головно пересторогу Божої Матері у Фатімі, бачимо, що ситуація у релігійному житті в теперішних часах дуже складна та загрозлива. Червоний сатана з Москви робить усі підступні заходи,щоб опанувати увесь світ. Але якоїсь виразної протиакції не видно ані в політичному, ані в релігійному проводі.
Тому насувається питання, чи не варто б про цю загрозу виразніше заговорити та перестерегти наш нарід, як і інші народи, від цього важкого нещастя, яке грозить світові? Але чому про це така мовчанка серед нашого духовенства? Чому ж усі наші владики не усвідомлять собі цієї великої загрози та не порозуміються з нашим Патріярхом, щоб спільними силами захоронити нашу Церкву від цілковитої руїни і наш нарід від наслідків такої важкої ситуації? Не вже ж вони цього всего не бачать та не розуміють? А може і між ними є й такі, що воліли б іти на руку тим находячим подіям?
Маємо одначе в Бозі надію, що наше духовенство, розуміючи цю загрозу, стане спільно з нашим Патріярхом до оборони нашої розбитої Церкви.
