Заходами Відділу Українського Патріярхального Товариства в Нью Йорку, в неділю, 20 квітня 1980 p., вже вдруге улаштовано спільне свячене в якому взяли чесленну участь члени Т-ва і представники українських організацій метрополії Нью Йорку. Управа Відділу дала нагоду для членів Т-ва, щоби хоч раз в рік зустрітися за спільним столом, щоби в ширшій, патріярхальній родині поділитись спільним свяченим, а заразом, щоби разом пережити це чудо чудес Христового Воскресення. Заля Українського Народу була святочно удекорована за що належить подяка мистцеві Тарасові Шумиловичу. На розложених столах, біля яких засіло біля двісті учасників була приготована панями Відділу смачна перекуска від традиційного яєчка до паски включно. За всі Божі дари, що були приготовлені для споживання належить щиросердечна подяка паням під керівництвом Пані Наталії Білоус, які так багато причинились для відбуття цієї святочної хвилини. Справді все це разом творило спільну патріярхальну родину.
Програму свята відкрив голова Відділу мґр. Ярослав Щербанюк. Він привітав о. Себастіяна Шевчука ЧСВВ і всіх присутніх, підкреслюючи при тому, що свято Христового Воскресення, а тим самим спільне свячене належить до таких, що в цю хвилину всі собі взаїмно прощають провини. Тому прошу прощення в тих перед ким провинивсь і рівночасно прощаю всім зі своєї сторони. Після такого заклику наступила хвилина спільного душевного всепрощення. Дальше ведення програмою передав господареві свята Ярославові Пастушенкові. Останній підкреслив, що коли збанкротує його «бізнес» Арка то вже має забезпечений «джаб» (працю) бути «майстром церемонії (господарем). Як в дальшому виявилось і це вже не в перше, що Я. Пастушенко є не тільки добрий бізнесмен, але й майстер церемонії. Він же зразу приступив до діла. З чуттям дотепу розказав, що першою точкою програми мала бути традиційна гаївка у виконанні управи відділу під керівництвом наймолодшого патріярхальника д-ра Василя Палідвора. Кожному була призначене роля. Підготовка проводилась наполегливо на повну пару. Але виконавці все щось шпортались. Коли хлопці робили в право то дівчата в ліво і навпаки. На це прийшла преса, а зокрема наша патріярхальна — Патріярхат. Пастушенко підкреслив, ви собі уявляєте, редактор сказав, — це халтура і не можна з цим виступати перед святочною публікою. Точку гаївки знято і доручено вправляти до наступного року. Тому другою точкою, а властиво першою буде виступ гості, що недавно прибула з України артистки українського театру Е. Белюц. Вона на вступі сказала — я не знаю, яке це сьогодні свято веселе, чи сумне, бо ніколи його не переживала, але я гадаю, що на це свято напевно будуть підходити твори Василя Симоненка. Е. Белюц прочитала кілька поезій В. Симоненка. її виконання було чудове і не в одного на очах витиснуло невинну слезу. Е. Белюц понесла авдиторію на крилах слів Василя Симоненка. Черговою точкою був виступ трьох молодих бандуристів з школи українського кобзарства під адміністраційним зарядом Миколи Чорного, які виконали кілька пісень.
Щоб учасники не підупали на дусі, то Я. Пастушенко попросив о. Себастіяна Шевчука, щоби провів молитву та посвятив Божі дари на столах, о. С. Шевчук відправив належні молитви і коли учасники співали безсмертне «Христос Воскрес», то о. Шевчук ішов від стола до стола та святив Божі дари. Після короткої передишки Я. Пастушенко потішав учасників різними жартами, представив осіб, що сиділи за головним столом та представників організацій, які прийшли нас привітати та звеличати наше спільне свято.
Відомий колишній артист Українського Театру під керівництвом покійного В. Блавацького Степан Крижанівський прочитав великодній ескіз Івася Керницького — Ікера, в якому було представлено, як це величне свято ми святкували колись в таборі Берхтесґаден — Німеччина. С. Крижанівський прекрасно передав думки автора. Микола Галів — вибачився, що під час такої атмосфери не варто було ворушити вашу думку іншими питаннями, але поділивсь найновішими інформаціями, що мали місце на Надзвичайному Синоді українських єпископів у Римі. Він підкреслив, що без мирянської праці, без мирянського стукання було б не було цього Синоду. Ще за скоро робити, якісь тверді висновки, бо не маємо повних і достовірних інформацій. Одне можна сказати, що це є деяким кроком вперед. Член президії УПСО і заступник голови Крайової Управи д-р Володимир Пушкар який припадково був нашим гостем привітав від обидвох згаданих управ рівночасно поділився своїми вражіннями з останньої авдієнції у митрополита Мирослава Любачівського. Господар свята Я. Пастушенко висловив щиру подяку усім виконавцям мистецької програми, окремо подякував паням за смачно приготований буфет, і тим, що принесли печиво та інші Божі дари та всім, що причинились до улаштування цього нашого спільного свята. Голова Відділу Я. Щербанюк зробив це також від себе. На закінчення о. С. Шевчук провів молитву і знову на закінчення прозвучало безсмертне Христос Воскрес!
