З приводу появи сотого числа журнала Патріярхат варто хоч кількома реченнями сказати про його своєрідну «біографію», себто про його народження ріст і розвиток. Варто для підкреслення сказати, що журнал народжувався тоді, коли вже деякі пресові органи переставали появлятись — кінчали своє існування. Тоді, коли була мова про велику деференціяцію поточного друкованого слова. Це було дванадцять років тому, як вперше появився журнал під назвою «3а Патріярхат». За його народженням — появою не стояла жадна політична, ні економічна сила на якій журнал міг був сперти свою діяльність. За появою журнала стояла нова — творча ідея, слово Патріярхат. Це слово було творче, вічно живе й повне динаміки. Це було, ось, це євангельське Слово, що було початком всього. Це було те слово, що нам приніс і подарив довголітній Каторжник холодної півночі, Ісповідник Віри, тодішний Києво-Галицький Митрополит, а тепер наш Патріярх Йосиф. Для цього, щоби це слово — Патріярхат ширяло у просторах української діяспори і розвивалось основано журнал, як цю родючу почву на якій воно буде рости.
На початку журнал появлявся квартально, як вже було згадано під назвою «3а Патріярхат». Його першим довголітнім редактором, а заразом й основноположником був інж. Степан Процик, який вложив багато праці, зусиль і часу для його появи. Відбувалось не без труднощів. Треба було починати майже з нічого, але вкладена праця не пішла на даремно. Вона принесла і дальше приносить свої плоди. Поважний вклад для поширення журналу та його адміністрування вклали панство Ірина і Володимир Процюки, які займались адміністрацією журнала.
Журнал в основному друкував проблематичні статті, які мали стисле пов’язання до Церкви й церковних питань. З огляду на те, що журнал появлявся квартально в ньому не було повного відзеркалення поточного житття, діяльности й розвитку мирянського руху, а зокрема Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви. Треба підкреслити, що це був «гарячий» час, коли події, що відбувались в нашій Церкві одна випереджувала другу. Ці події треба було зафіксувати на сторінках журнала для самої історичної хронології. На жаль не все вдалось занотувати на сторінках журнала, а шкода. З одної сторони розмір і квартальна його поява, а з другої обмежене число співробітників складались на те, що не можна було всього схопити та належно віднотувати. Очевидно це була праця, яку треба було виконати без жадної винагороди. В кожне число журнала треба було вкласти багато зусиль і праці.
Важним було те, що мирянський зорганізований рух спромігся на один з форумів з якого міг говорити до ширшої авдиторії до більшого кола людей. В цьому відношені ще допомагали журнал «Мирянин», що появлявся в Чікаґо, під редакцією Юрія Теодоровича й інші неперіодичні видання. Журнал поволі почав розростатись. Перед журналом поставали все нові вимоги, нові потреби до яких він був примушений пристосовуватись.
Перше число журнала «За Патріярхат» появилось за місяць травень 1967 р. В журналі не було подано ні імени редактора, ні редакційної колегії, тільки було подано, що видає Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви. Фактично ролю редактора від самого початку сповняв, як було згадано Ст. Процик. В такому оформлені журнал появлявся до липня 1968 р. Після цього вже було подано, що редакційна колегія складається з головного редактора, яким був Ст. Процик, і членів редколегії д-р Зиновій Ґіль і Богдан Ясінський. Журнал квартально і друкований на циклостилі появлявся до квітня 1973 р. якого появилось 24 числа з тим, що одне число було подвійним. Життя Т-ва вимагало частішої появи журнала і після квітня 1973 журнал став місячником. Під редакцією Ст. Процика журнал місячника «За Патріярхат» появилось 15 чисел. До редакції місячника входили крім згаданого Ст. Процика, д-р Володимир Процюк, інж. Микола Галів і мґр. Михайло Топорович, а адміністрацією займалась Ірина Процюк. За цілий час було надруковано на циклостилі 802 сторінки. Крім цього за редагування Ст. Процика місячника появилось 316 сторінок.
В жовтні 1974 р. редакцію журнала «3а Патріярхат» перебирає ред. Василь Пасічняк. До редакційної колегії крім згаданого входили Леонід Рудницький і Михайло Топорович. Кореспондентами були Євген Ґіль і Сидір Тим’як. Адміністрацією займався Василь Ощипко. (В одному випадку є названі особи з титулами, а в другому без. Подаю так, як було подано в журналі). Під редакцією В. Пасічняка появилось фактично 23 числа при чому деякі були подвійні так, що нараховувалось 29, що в загальному було 440 сторінок друку. Ред. Василь Пасічняк редагував журнал до лютого 1977 р. Після цього обов’язки головного редактора сповняв Микола Галів. До редколегії входили: проф. Петро Зелений, Василь Качмар, мґр. Богдан Климовський, д-р Василь Маркусь, д-р Володимир Пушкар, і проф. Лев Шанковський. Хоч в журналі цього не було написано, але адміністрацією в повному розумінні цього слова займався д-р Володимир Пушкар. Під редагуванням М. Галіва, від березня 1977 р. до жовтня 1979 появилось 32 числа, а фактично 29, бо три числа були подвійними. За цей час надруковано 930 сторінок друку. Слід підкреслити, що в останньому часі від місяця жовтня 1977 р. журнал Патріярхат має 32 сторінки а літні числа, що все появляється одне число за два місяці не має подвійного числа сторінок, але мають все більше, як 32 сторінки. За цілий час, себто на 100 чисел журналу є надруковано 2488 сторінок.
Належить відмітити, що редколегія під сучасну пору, себто після останнього крайового з’їзду Українського Патріярхального Т-ва не є укомплетована. Повище поданий склад був дійсний до 8 з’їзду Крайового Т-ва.
Тут подано хронологічно появу і розвиток журнала у числових зіставленнях. Звичайно коли брати до уваги те, з чого ми починали, чим диспонували і що не мали фінансової бази то показані числові дані можна назвати задовільними.
В останньому періоді журнал змінив назву з «3а Патріярхат» на «Патріярхат», себто достосував свою назву до дійсного стану нашої Помісної УКЦеркви. Перше число з назвою «Патріярхат» появилося за місяць червень 1978 р. Також в останньому періоді докладено всіх зусиль, щоби журнал появлявся точно і треба з приємністю підкреслити, що це редакції вдалось осягнути. Також слід підкреслити, що журнал Патріярхат є одним з пресових органів найдешевшим. Якщо б врахувати вкладену працю то у підрахунку вийшло б, що журнал продається по ціні нище собівартости. Для наших читачів напевно буде цікаво, як це так можна робити. Зовсім просто редакційна і адміністраційна праця є майже безплатною і це нам дає можливість держатись видавати і просперувати. Оплакується тільки те, що мусить бути оплачене, це склад, друк, поштова оплата й інші необхідні видатки. Бажанням редакції журнала, Крайової і Світової Управ Т-ва є, щоби журнал був приступним для широкого читача в першу чергу під фінансовим оглядом. Коли ж ідеться про зміст журнала того його трудно достосувати до всіх прошарків нашого суспільства. Під тим оглядом редакція робить все, що є в її спроможностях.
В сто числах журнала порушено цілу низку церковно-релігійних питань. Не нам тут говорити про їх рівень. Це можуть тільки сказати читачі. Ми свідомі того, що рівень був різний. Він все коливався. Були моменти його піднесення й спаду, як звичайно в житті буває. Журнал зорав не одну цілину, відпорошив не одну припорошену і зовсім забуту історичну правду, як також не раз вказував і дальше буде вказувати на перспективи нашого майбутнього, Що є дуже важливо в житті кожної установи чи організації. Журнал не ставив собі завдання жити минулим, але навпаки, запізнававсь з минулим, щоб краще й виразніше побачити майбутнє. За ці невеликі і скромні досягнення журнала належить щире спасибі в першу чергу тим, що будьяк допомагали його розбудові й ростові. Подяка належить всім редакторам, членам редколегії, адміністрації, а в першу чергу його основникові і першому редакторові інж. Степанові Процикові. Не менша подяка належить нашим відданим і безкорисним кольпортерам, читачам і прихильникам, які нас піддержують морально і своїми щедрими пожертвами на пресовий фонд. Журнал Патріярхат це наше спільне досягнення. Постараймось так дальше його вдержати у розпочатій другій сотні.
Це досягнення, як ми зазначили на титульній сторінці сталось за Божою допомогою і благословленням нашого Патріярха Йосифа тому занесім наші щирі молитви подяки до Всевишнього Господа Бога і Пречистої Діви Марії, а рівночасно просім, щоби нагородили кріпким здоров’ям Патріярха Йосифа та дали нам силу іти безперебійно слідами Патріярха Йосифа.
