Цього року наш Соборчик почався важливою подією: благословення площі в Канберрі під будову Храму-Пам’ятника нашого 1000-ліття. Департамент Столичної Території дав нам гарну площу, пляни готові та вже затверджені, шукаємо будівельної фірми, збірка фінансів розпочалася, та є надія, що за 2-3 місяці приступимо до будови.
Гарна зустріч з вірними була також підбадьорююча, хоч в понеділок, 14 червня, ми зробили велике зусилля, щоб на 10-ту годину ранку з’їхатись до Канберрі довершити благословення площі, св. Літургія в Квінбіян і дуже трудний поворот до Сіднею, однак наші наради почались в піднесеному настрої.
В Соборчику священиків з участю Владики Івана брали участь: о. мітрат І. Шпитковський (голова), о. І. Ф. Бовден ЧНІ, о. мітрат І. Шевців, о. Д. Сенів, о. З. Хоркавий, о. Б. Шемечко (секретар), о. В. Волочій, о. Т. Кліш; бракувало о. В. Рожика, а о. К. Тимочко через стан здоров’я просив бути виправданим.
Програма Соборчика була приблизно та сама, що й у минулих роках, але завжди є щось нового, дещо потішаючого, а дещо — трудне, сумне і навіть пригноблююче, бо не знати як це поправити, як протиставитися і чи взагалі можна тому протиставитися. Наприклад, зразу на початку при звідомленнях з життя парафій виявилось, що священиків стає чимраз менше, що чимраз більше нашої дітвори, і то не тільки з мішаних подруж, не є охоплена українськими школами, деякі діти не приступають до першого св. Причастя, багато більше як половина нашої молоді не охоплена молодечими організаціями, число мішаних подруж рік-річно зростає, наша еміграція старіється і не завжди старших можна заступити молодими, бо деяка частина молоді й молодих подруж відчужуються від нас. Правда, ми бачимо поважне число молоді та молодих подруж в церкві й дуже багато на Різдво й Великдень. Можна сказати, що всі подружжя хрестять своїх дітей, гарно розвиваються молодечі церковні хори (Мельборн, Сідней, Аделяйда, Перт), священики є завжди в контакті з нашими молодечими організаціями, але все це ще не є розв’язкою наших проблем.
Журба про молодь, молоді подружжя
Цього року знову на перше місце прийшла справа молоді, тобто збереження віри й свідомости приналежности до нашої Церкви серед нашого молодого покоління. Ми мали різні сесії: виховна, молоді, катехизації, окрема сесія з сс. Василіянками, як учительками релігії, молоді подружжя, розбиті подружжя, але все це зводилось до одного: журба про підростаюче покоління, від якого залежить майбутність нашої Церкви, а також української спільноти в Австралії.
Чимраз є більше дітей, які не говорять по-українському, а з тим трудність при навчанні релігії, очевидно для українських шкіл. Треба конечно змагати до того, щоб батьки, а також хресні батьки відчували цей святий обов’язок, що вони є першими і найважливішими учителями релігії. І то не тільки молитви, але цілого катехизму, як довго діти ходять до школи. Батьки завжди повинні провірити з дитиною лекцію катехизму, а найважливіше, щоб в кожній хаті, кожного вечора була спільна молитва.
Соборчик пригадує стару і непомильну засаду: в родині, де моляться разом, там живуть разом в згоді й любові.
Брак підручників і молитовника для дітей
Священики довше зупинялися над браком підручників для навчання релігії, зокрема для нижчих кляс. Знову обговорювано справу підручників «З нами Бог», що їх видає наша Церква в Канаді й Америці. Це дуже гарне, модерне видання, але на нашу думку незадовільне щодо змісту. Багато з тих книжок можна використати як допоміжний матеріял, головно ілюстрації і окремо видані ікони, але як підручник, то важко вичерпати приписаний чи конечний матеріял. Дуже відчувається брак молитовника для дітей, де були б щоденні молитви і св. Літургія, тому вирішено робити зусилля, щоб видати такий молитовник власними силами, тут в Австралії.
Молоді подружжя, дияконат
Подружні проблеми ми розглядали з різних аспектів. Треба відвідати молоді подружжя, бути з ними в контакті, організувати секції молодих подруж при наших Братствах, старатися для них про добру лектуру, уряджувати гутірки. Дуже добрим доповненням проблематики про подружжя була наша зустріч (цілий вечір) з п. М. Ткачуком і п. М. Парасином, ентузіястами нової, всесвітньої організації «Зустріч подруж». Вони поінформували нас про методи діяльности цієї організації, її позитивний вплив на подружжя, які мають труднощі, а головно доповідачі розповіли про свій власний досвід. Було б добре, щоб наші молоді подружжя поцікавились тими важливими справами, а може, творячи секції молодих подруж, нам вдалось би осягнути щось подібного.
Розважаючи справи молоді, навчання релігії, приготування до першого Св. Причастя, проблеми молодих подруж, ми раз-по-раз натрапляли на велику перешкоду не тільки тому, що нас, священиків, є замало, але тому, що дуже відчувається великий брак вироблених світських апостолів.
Ми дуже вдячні тим нашим світським апостолам, що нам жертвенно помагають, але мусимо старатися, щоб їхнє число бодай подвоїлося.
Це також спонукує шукати помочі через відновлення нашого традиційного дияконату. Тому шукаємо кандидатів між молодими і старшими, жонатими і самітними, які бажали б посвятити свої сили для справи Божої, для своєї Церкви і послужити своїм братам. Дотепер з цілої Австралії є ледве 3-4 зголошених і ми радилися, як зорганізувати курси, як вживати підручники. Хто з наших вірних бажав би інформацій, хай голоситься до свого пароха.
1000-ліття християнства
В програмі Соборчика було також 1000-ліття нашого християнства, будова Храму-Пам’ятника в Канберрі (оживлення збіркової акції), наш екуменізм, 25-ліття нашого Екзархату та справа піднесення його до єпархії.
В кожній нашій парафії є окремий комітет для відзначення 1000-ліття і маємо головний комітет в Сіднеї під проводом о. мітрата І. Шевцева, який співпрацює з нашим Центральним Секретаріятом у Вінніпегу. В кожній парафії плянуємо разом з нашими братами-православними зробити концерт чи іншу імпрезу, щоб достойно приготуватися до нашого найбільшого ювілею. Такий дуже гарний концерт релігійної музики відбувся в Аделяйді, Перті, Брізбені, а треба старатися, щоб в кожній нашій парафії відбувати Молебні, концерти, академії чи інші імпрези (напр. з нагоди Св. Володимира, Св. Ольги, Св. Бориса і Гліба, Св. Андрія). Очевидно треба намагатися, щоб такі Молебні чи імпрези уряджувати разом з нашими православними братами, бо тоді це буде на більшу славу Божу, для добра української Церкви Католицької і Православної, як і для добра української спільноти в Австралії.
Центральний Ювілейний Секретаріят видав Чин Ювілейного Молебня і ми, починаючи від Св. Володимира (28 липня) будемо кожної останньої суботи місяця відправляти цей Молебень.
Відвідини наших вірних з іконою Матері Божої Почаївської показались дуже добрим засобом приготування вірних до ювілею, бо є молитва, застанова, гутірка і зустріч з вірними. Нас ділить всього шість літ від ювілейного року, тому треба старатися, щоб кожна парафія в короткому часі вирішила докладно, в який спосіб відзначить у себе, в своїх місцевих церквах, в громадах цю велику подію.
На Соборчику говорилося про пам’ятники на церковному подвір’ї, розмалювання церкви, мозаїки, вікна-вітражі, пласкорізьби, садження дерев, видання пропам’ятної книги. Було б бажаним також, щоб цей ювілей був закріплений також в наших народніх домах та установах, наприклад, пропам’ятною таблицею.
Сесія з участю мирян
На сесії мирян брали участь наші миряни: М. Хіцяк, голова Братства, Ю. Сенькович, голова Сестрицтва, М. Барчинська (Шкільна Рада і Братська Школа), Ю. Сивак (Пласт), Я. Дума (СУМ і Молод. Хор). Вони вітали священиків, дякували за духовну опіку і ставили деякі питання, побажання і пропозиції, наприклад: священики мало відвідують вірних і тому не знають всіх проблем своїх вірних. Також миряни журяться зростом мішаних подруж і відчувають брак священиків.
Св. Літургія за пок. священиків
Зараз після сесії з мирянами — це було в четвер увечері — була архиєрейська Св. Літургія, яку відслужили всі священики в наміренні за померлих священиків. За тих 32 роки, відколи ми приїхали до Австралії, померло десять священиків: о. д-р Петро Дячишин (в 52 роки), о. Микола Копіяківський ЧНІ (в 74 p.), о. Франц Боский ЧНІ (в 75 p.), о. Степан Масло ЧНІ (в 43 р.)о. Йосиф Ґорчинський (в 72 p.), о. Михайло Мельник (в 54 p.), о. Іван Л. Едвіл (в 65 p.), о. Дмитро Качмар (в 79 p.), о. Володимир Краєвський ЧНІ (в 77 p.), о. Микола Іванчо (в 55 p.). До тих священиків, як Владика зазначив, додамо одного вельми заслуженого мирянина Василя Матіяша, який упокоївся в Бозі 22 червня 1982 р. Наш брат Василь закінчив повні богословські студії у Львові, бажав бути священиком, але воєнна хуртовина перекреслила його пляни, однак ще тому три роки він знову мав бажання, хоч під кінець життя стати священиком.
На Службу Божу прийшло понад сто наших вірних. О. мітрат Ігор Шпитковський, як предсідник Соборчика, в імені всіх священиків подякував преподобним Сестрам Василіянкам і всім вірним за гостинність і сердечність, що їх відчули всі священики.
Зустріч з вірними і відкриття виставки
По Св. Літургії всі перейшли до парафіяльної залі, де відбулася зустріч з вірними. Так гарно зложилося, що рівночасно відбулося відкриття подвійної Виставки. Знаний в Сіднеї, Аделяйді і Мельборні всеч. о. Зенон Хоркавий привіз з Музею Українського Мистецтва в Мельборні експонати на дві виставки: українські і білоруські стародруки та мистецьке оформлення церковних книг і виставка українських рушників. Преосв. Владику і всіх священиків-гостей та всіх присутніх гарним словом привітав п. М. Хіцяк, голова Братства. Всеч. о. З. Хоркавий пояснив експонати, головно рушники, а також ґенезу виставки. Владика згадав, що саме минуло 400 років від дуже важливої події в нашому релігійному і національному житті, а саме від видання Острозької Біблії (1581 p.), і ось з цієї нагоди маємо перегляд української книги за два і пів століття.
* Передруковано з українського тижневика “Церква і життя”, Мельборн, Австралія, 18 липня 1982 р.
