Ваше Блаженство, Преосвященніший Владико,
Всечесніші Отці, Дорогі Студенти!
Чверть століття тому Блаженніший Патріярх Йосиф видав «ГРАМОТУ ОСНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ», закінчуючи її молитовними словами побажання:… нехай іде Український Католицький Університет у мандрівку століть, прибравши ім’я св. Климента Папи Римського, що зложив свої святі кості в Україні, скріплений та опертий в наукових дослідах об скалу Апостольського Престолу, як завдаток кращого завтра українського народу. Нехай Дух Святий осяює уми професорів і студентів у всіх їх працях на добро і велич України, щоб тим «Царю віків, єдиному, нетлінному, премудрому Богу була честь і слава на віки віків» (Тим. 1, 17). Дано у Вічному Місті Римі, при Храмі Святої Софії в день празника св. Климентія Папи 25 листопада cт.cт. або 8 грудня н.ст., року Божого 1963. + Йосиф, см. митрополит».
Із заснуванням Українського Католицького Університету почалась у нашій Церкві обнова культу св. Климента, третього в черзі (по св. ап. Петрі) папи римського, що процвітав на Русі у Х-ХІІІ стол. і був знаком єдности Київської Церкви з Апостольським Римським Престолом. Вже від 987 року, коли князь Володимир Великий привіз з Корсуня його мощі на «благословення собі», а зокрема коли в 996 році побудував в Києві храм на честь Пресвятої Богородиці, т. зв. «Десятинну церкву», і в ній зложив торжественно мощі св. Климента, від того часу «Десятинна церква» — Володимирів Собор — стала головним святилищем Києва та цілої Руси. І це пригадав нам недавно папа Іван-Павло II, кажучи: «Святий Климент став символом єдности між Церквою Києва і Римом. Щобільше, його уважали за «Опікуна Руської Землі», як це свідчить молитва, що її проказували в Києві, через століття: «Тому і ми славимо, хвалимо і покланяємось Богу у Пресвятій Тройці Єдиному, дякуючи і тому вірному слузі, який помножив скарб свого Пана не тільки в Римі, але й в Корсуні і на Русі, кажучи, «він є славою мучеників і багатством святих, незнищимою скелею Христової Церкви, якої пекельні ворота не переможуть на Руській землі по всі часи» (3 промови папи Івана-Павла II до українських Владик V Синоду 29.ІХ.1987).
В «Десятинній церкві», в наві св. Климента князь Володимир похоронив свою жінку Анну, а потім і сам спочив біля мощів св. Климента. Над мощами мученика св. Климента і над гробом святого князя Володимира, в присутності його сина, князя Ярослава Мудрого і його двору виголосив своє надхненне «Слово о Законі і Благодаті» перший руський митрополит Києва Іларіон. В XII ст. поширення культу св. Климента у великій київській митрополії спинювало поширення церковного роздору, а вже дуже виразну вселенську ролю відіграв культ св. Климента на Київському Соборі в 1147 році, який вибрав на київського митрополита вченого та аскета Клима Смолятича, великого почитателя св. Климента. Сам факт поставлення київського митрополита, уживаючи благословення «головою св. Климента папи», свідчить про особливий авторитет і пошану того римського папи на Русі, що тоді вже мала своїх власних святих.
Помітним є те, що чверть століття тому, коли Блаженніший Патріярх Йосиф підписував Грамоту оснування Українського Католицького Університету, зазначаючи: «дано в Римі, при храмі Св. Софії..», того храму тоді ще не було поставлено, плян того храму існував тільки в проекті Блаженнішого Йосифа, а будову почато в 1967 році і завершено її щойно в 1969 році. Його посвячення довершив папа Павло VІ (28.IX. 1969) і приніс частинку мощів св. Климента та поставив на престолі собору Св. Софії і при цій нагоді сказав, що Українська Католицька Церква засвідчує подвійну традицію на римській землі: «… одну — релігійну, через здвигнення оцього нового храму, і другу — культурну, через заснування, ще тількищо в початковій стадії, але багатонадійного і в сучасну хвилину так знаменного, нового Католицького Університету, що особливо характеризується студіями історії і мислі України…». І сьогодні в Римі Українська Католицька Церква підносить свої намети, яким, як це видно, повірено «спадкоємство минулих і обітницю майбутніх століть».
Український Католицький Університет, уповаючи на особливу опіку свого патрона св. Климента-папи, «Опікуна Руської Землі», та на заступництво перед Богом покійного Основника УКУ, сміло поступає вперед, в друге чвертьстоліття.
Рим, в день св. Климента 8 грудня 1988 року.
