З глибоким почуттям втрати відмічаю смерть Кардинала Йосифа Сліпого, Верховного Архиєпископа Української Католицької Церкви і передаю мої співчуття українцям у цілому світі.
Коли згадуємо про 18-річне перебування Кардинала Сліпого в совєтських таборах ув’язнення, коли роздумуємо про те, що він був присуджений до Ґулагу, бо відмовився зрадити свою Церкву, бачимо виразно міць і силу людського духу.
Навіть після звільнення з цього довгого ув’язнення, дух і енергія Кардинала Сліпого не послабли. Між його звільненням у 1963 р. і смертю на 93-му році життя він відвідував у світі українців-католиків та відвідав тут, у Білому Домі, президента Форда. Він оснував Українську Католицьку Семінарію, побудував показну українську католицьку церкву Св. Софії і Український Католицький Університет. Останньо він був глибоко зайнятий плянуванням світового відзначення 1000-річчя Хрещення України, що відбудеться в 1988 р.
Присвята Кардинала Сліпого Богові й свободі людства була непохитна, не зважаючи на покарання і заслання за його переконання. Через своє надхненне життя він давно став символом сили Божого і людського духу. Він залишиться таким не тільки в пам’яті українців, але й чоловіків та жінок доброї волі серед усіх націй.
