Високопреосвященні і Дорогі Владики!
Сьогодні, коли наради нашого Священного Синоду зближаються до кінця, мені не остається багато сказати. Більше можуть сказати сімнадцять літ нашої спільної твердої праці, якою можна було осягнути те, що ми могли, як Владики нашої Помісної Української Церкви зійтись сьогодні разом і дбати нашими нарадами про добро і долю нашої Церкви, без перешкод і без страху.
Мені остається подякувати за те, що ми спільно зробили, за що молились і над чим журились. Дяка нехай буде наша Всемилостивому Богові за благословення і поміч, особлива подяка Нашому Покрову — нашій Небесній Матері за її опіку і заступництво.
Окрема подяка Святішому Отцеві Іванові-Павлові II за його велике для нас зрозуміння і бажання нам помогти станути собою.
Велике наше спасибі для Еміненції Кардинала Рубіна, що йому завдячуємо, і то зразу на початку його урядування, відкриє щойно історія і майбутній український історик! Дякуємо, Еміненціє, що зволили прийти і помогали в стільки потребах і труднощах. Ми переконані, що Ваша Еміненція пам’ятають про нашу Церкву і нарід, якого часть крови і духа маєте в своїм серці від своєї матері!
Дякую Вам, Преосвященні Владики, що прибули, що хотіли послухати мого голосу і мого проводу, як Глави і Отця нашої Церкви — одної нашої Церкви, не поділеної на штучні дві частини — в Україні і на поселеннях! Одної, єдиної! З одним духом, з одною вірою, з одним бажанням, з одним проводом, з одною долею, з одною ціллю!
Дякую всім тим, що муравлиною працею приготовляли все, що потрібне було, щоб цей Синод успішно відбувся.
Дякую нашому народові, що з такими тривогами чекав на цей Синод і молився за його успіх. Для нього в першій мірі цей Синод відбувся, бо для цього нашого дорогого народу ми маємо жити, а й душу нашу положити, коли б цього хотів Бог.
Приступім до праці тепер із новою ревністю для добра нашої Церкви і нашого народу! Нехай просвічує нам нашу дальшу путь в єдності єдиномислії дух Отців наших — рівноапостольського Володимира нашого хрестителя, дух Йосафата і Рутського — зразків нашого архиєрейського служіння, дух Митрополита Андрея — нашого новітнього Мойсея, що допровадив свій нарід до берегів Йордану і своїм наслідникам залишив завдання здобути обітовану Землю.
Нехай Всемогучій Господь дасть нам благодать і силу переводити успішно в життя постанови нашого Священного Синоду на славу Божу, на спасення душ і добро Української Церкви і народу.
Многая і благая Літа!
Рим, дня 30 листопада 1980 р. Б.
