З волі Божого Провидіння, за згодою і благословенням Святішого Отця відбувається Синод Українських Єпископів під предсідництвом Його Еміненції Кардинала Йосифа Сліпого, Верховного Архиєпископа Львівського.
У попереднім Надзвичайнім Синоді взяв участь сам Святіший Отець і сам його відкрив. Вельми достойні Члени тамтого Синоду ще пам’ятають теплі слова Наслідника Святого Петра, так прихильні Вашій Церкві і так турботні за її пастирські потреби, а головно за скріплення єдности всіх Єпископів і вірних для добра Вашої Церкви і Вашого народу.
Спонука того Надзвичайного Синоду — говорив Папа — є Вам відома: «вказання на таких кандидатів що були б дійсно достойні і то згідно з вимогами святих канонів для іменування такого кандидата, що міг би вміло спомагати тепер Верховного Архиєпископа Львівського для Українців, возлюбленого нам Кардинала Йосифа Сліпого, і зміг би відтак гідно перейняти його заступство.»
Теперішній Синод має за завдання вибрати кандидатів на Єпископів так дуже потрібних у кермуванні численних вірних візантійсько-українського обряду по різних краях світу. Але має ще й інші завдання, що є дальшим кроком у тому з’єднанні в діяльности Пастирів Українського Божого Люду. Синод має дати можність розв’язати найбільш пекучі душпастирські справи всіх українських спільнот. Дуже важним завданням між іншими є приготування тисячної річниці хрещення Руси-України. Це буде подія великого значення для Церкви в різних краях світу а передусім для вірних в Україні. Журба про них буде особливим предметом синодальних нарад.
З огляду на те, що Святіший Отець не зможе сам особисто взяти участи у Вашому Синоді, мені припала честь тої участи, як Префектові Священної Конґреґації для Східних Церков.
Бажаю запевнити Вас, що роблю це з почуттям великої пошани і признання до особи Предсідника, Його Еміненції Кардинала Сліпого, і до українських Пастирів, рівночасно з готовістю, як найближчої співпраці Священної Конгрегації, якої я є Префектом.
Подібно, як Святіший Отець, з подивом і увагою слідкую за відомостями, що доходять до нас відносно вірних в Україні і по різних краях світу, щоби ділити журби Українського Єпископату і служити поміччю, згідно зі завданням призначеним Священній Конґреґації для Східних Церков.
Бажаю, і о то благаю Бога і його Божу Матір, щоби цей Синод був новим поштовхом в розвою релігійного життя Української Католицької Церкви, вносячи скріплення віри Вашим Братам в Україні, які терплять за прив’язання до Церкви і до родинної і народньої традиції.
