Високодостойний Владико Кардинале,
Преподобні Брати в Єпископаті,
Дорогі українці!
Велика це радість для мене, що можу привітати вас тут, у Римі, при нагоді піднесення до кардинальської гідности Верховного Архиєпископа Львівського, Владику Мирослава Івана Любачівського. Для нього особисто є то вияв признання за його повну посвяти душпастирську працю. А для Української Церкви є то наглядний знак подиву за її вірність Святій Столиці в Римі. Всім бо це добре відомо, що за приналежність до католицької Церкви, вже від довгих століть віруючі на У країні, зокрема їх пастирі, монахи і монахині несли і далі несуть важкий хрест терпіння і переслідування аж до крови.
Ця Апостольська Столиця і Римські Вселенські Архиєреї від прадавніх часів огортали особливою любов’ю і печаливістю так терплячу Церкву на Україні, як цілий український народ. А мені, як Вашому Братові з крови й кости, є особливо мило запевнити Вас про мою журбу і постійне старання про Вас усіх так у Рідному Вашому Краю, як і на поселеннях. Радію невимовно тим, що українська Церква і спільнота на поселеннях не тільки себе зберегла, але розвивається і процвітає.
Ви приготовляєтеся вже відтепер до святкування Тисячоріччя хрещення Руси-України, щоб перед Богом і перед людьми засвідчити Вашу вірність Христові, вірність святій Церкві й цій Петровій Столиці. Нехай же Христове світло надалі просвічує Ваш шлях глибокої віри і зберігання Божих заповідей на наступне Тисячоліття нових і ще більших подвигів у єдності й любові.
На завдаток найбагатшого Божого благословення, уділяю Вам усім, Вашим Рідним та Дорогим і цілому українському Народові моє Апостольське благословення.
Слава Ісусу Христу!
