Дорогі Браття і Сестри!
Кожний нарід в своїй історії пережив і переживає щасливі і світлі доби свого життя і розвитку, але бувають і лихоліття, що їх приносять війни, поневолення, колись пошесті, сьогодні економічні кризи, а моральний упадок, занепад духовости і духовних вартостей підривають сили народів. Пропали в історії цілі народи, що жили несправедливістю чи коштом других народів, за словами псалмопівця: «Народи провалилися в яму, яку самі зробили; у сіті, які порозставляли, заплуталась нога їх» (Пс. 9,16). Та великою рідкістю буває, щоб за короткий час, за один рік і то в мирний час, вимерло з голоду вісім мільйонів людей і то на найкращім родючім чорноземі. Такий рідкісний і мабуть таки одинокий жахливий голод штучно витворив ворог на нашій рідній дорогій землі тому п’ятдесят років, і увійде він в історію як трагічний голод, що здесяткував великий нарід на Сході Европи.
Обставини тієї нечуваної трагедії такі, що за словами наших єпископів в Галичині, в часі того голоду в 1933 році — «на вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається в жилах». Жах тієї події тим більший, що голод той створено штучно і пляново; що навістило те беззаконня найбільш працьовитий наш нарід, що свою родючу землю любив як свою матір і злочином-гріхом вважав не від дати їй своїх рук, не жертвувати їй поту, не посіяти на ній плодючого зерна. Жах тієї події теж тим великий, що Европа й увесь світ про те знали і мовчали.
А таки сталося нечуване… Родюча земля не одержала свого насіння, його забрали силою-грабежем, змарнували його по-хижацьки чужі чиновники, і руки, які трудилися для того, щоб нагодувати мільйони, не одержали хліба, щоб жити,— і багата земля покрилася мільйонами трупів, які посіяв голод. Все те зроблено з єдиною ціллю і наміром — посіяти серед вільного народу страх і рабське підчинення властям і в той спосіб підкорити собі цілковито його душу, волю і зробити його рабом нової безбожницької системи. Це й було вислідом нової кріпосної системи, в якій паном став уряд-партія на чолі з безпощадним деспотом і наука, яка проголосила світові, що створить нову людину на терорі, трупах і страхіттях; наука, що виповіла війну Богові й Божим правдам, що в запамороченні від «успіхів» своїх злочинів плянувала і плянує поневолити в такий спосіб цілий світ. Наш нарід став жертвою найбільшого підступного історичного обману і насилля. Навістило нас те велике нещастя і трагедія, щоб наші жертви схаменули народи і спинили хижий похід нового кровожадного Антихриста в Европу і в цілий світ.
Дивні допусти Божі, та не нам діла Його судить… Коли згадуємо в глибокому смутку цю трагічну і пресумну подію голодової смерти наших братів і сестер в Україні тому п’ятдесят років, пам’ятаймо, що є, був і буде Бог з нами! Його суд вже впав на тих, що цей злочин готовили і його жорстоко здійснювали. Цей суд Божий висить і над головами їхніх спадкоємців. Жертви того голоду — це мовчазні свідки для світу, і ні в минулому, ні тепер, ні в найближчих роках немає оправдання для тих, що людоненависницьку науку комунізму і безбожництва сіяли і сіють по світі, щоб нищити в людині Божий образ, багном її сквернити, як казав Шевченко; топтати людську гідність і Богом дані кожній людині, права на життя, правду, свободу, мир і справедливість. Наші голодом заморені брати і сестри є вже судцями світу, що ловиться на великий комуністичний обман, за словами св. Павла: «Хіба ви не знаєте, що святі будуть світ судити» (1 Кор. 6,2). Штучний голод в Україні тому п’ятдесят літ — голос перестороги мучеників, що кличе до покаяння, до призадуми і навернення. Таким голосом свідчення і перестороги для вільного світу остався наш нарід з Божої волі по сьогодні нашими ісповідниками, мучениками, героями, каторжниками, гоненими і переслідуваними Христа ради. Те їхнє свідчення, починаючи від жертв голоду в 1933 році, маємо передати світові для перестороги і науки.
Молімось в цю сумну річницю за ті великі жертви. Над усе молімось, щоб їхні страждання, сльози, терпіння і смерть не були голосом вопіющого серед пустелі зматеріялізованого світу про єдину Божу правду, яка визволяє, про Христа, що єдино спасає і приносить народам мир і правдиве щастя в любові. Молімось, щоб вісім мільйонів наших жертв були рятунком для світу.
Коли Правда Божа остаточно просвітить народи, тоді пропаде підступ, брехня, фальшиві науки, лихоліття, тоді до Христа-Агнця, що помер за гріхи світу, «прийдуть народи в світлі Його, і царі землі принесуть славу і честь свою до Нього… Не ввійде до Нього ніщо нечисте ані той, хто чинить мерзоти і лож, але тільки ті, що записані в книзі життя Агнця» (Од. 21,24-27).
Благословення Господнє на Вас!
Дано в Римі при патріяршім соборі Святої Софії
на початку Чотиридесятниці 1983 року
+Йосиф, Патріярх і Кардинал
