Високопреосвященні й Преосвященні Владики,
Високодостойні представники Влади,
Всесвітліші Отці, Преподобні Сестри,
Святочна Громадо, дорогі в Христі Браття і Сестри!
Нехай буде прославлений Триєдиний Бог — Отець, Син і Дух Святий, що після п’ятдесяти трьох літ я знову міг прибути в Україну і до престола Галицьких митрополитів — до нашого рідного Львова. Цілую цю землю, обнімаю всіх жителів цієї землі — нашої України і як ангели, що звіщали народження Божого Сина, кличу: «Слава на висотах Богу і на землі мир людям благовоління» (Лк. 2, 14). Радість наповняє наші серця, бо переміг Бог, перемогли правда, справедливість і любов.
Ступаючи знов на землю нашої України, вітаю я Вас словами нашого Спасителя: «Мир Вам!» (Ів. 20, 20). Нехай мир панує у серцях Ваших, нехай мир володіє по всій нашій батьківщині У країні й по всьому світу, нехай дух єдности й любови буде зі всіма нами.
У цій хвилині радости клонимо свої голови перед всіма нашими мучениками й ісповідниками, що стільки літ страждали й очікували цієї хвилини, яку ми сьогодні з таким зворушенням, піднесенням і радістю переживаємо. Складаю щиру подяку всім тим, що доложили стільки старань і зусиль, щоб це наше повернення стало дійсністю. Дякую Всемогучому Богу, що вислухав наші молитви і прийняв наші жертви, пости і діла милосердя. Дякую Святішому Отцеві Іванові-Павлові II, Папі Римському, якого представника ми сьогодні між нами вітаємо, що стільки докладав і докладає зусиль, щоб наша Церква і Нарід втішалися повною свободою. Дякую всім тим людям доброї волі християнського Сходу і Заходу, що своїми молитвами, працею, ділами милосердя і наполегливістю трудилися для осягнення радости цієї хвилини. Чимало з цих людей є сьогодні тут між нами. Дякую владі України, головно обласним і міським Радам Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Закарпаття і Києва, що своєю прихильністю і співпрацею спричинилися до нашого прибуття в Україну. Дякую врешті Вам, Достойні Присутні, що прибули тут на летовище, щоб привітати мене — Отця і Главу Помісної Української Греко-католицької Церкви, що приходить до Вас, щоб продовжувати спадщину київських і галицьких митрополитів — Іларіона, Климента, Петра Могили, Йосифа Вельямина Рутського, Слуги Божого Андрея і Патріярха Йосифа-Ісповідника. Дякую за милі й щирі слова привітання і берімся ось так спільно, в дусі єдности й любови, до праці — до відбудови собору душ українського народу.
Обертається картка історії, настає новий час, минули гіркі літа Голготи-мучеництва крови, настає час мучеництва життя, відродження й воскресіння.
Ми скріплені почуттям, що з нами Бог, а де Бог, там і перемога добра, правди, справедливосте й любови. Сьогодні наша Церква святкує воскресіння Лазаря, того найбільшого чуда Христового після власного воскресіння, яким Бог-Син доказав свою силу над усіма силами тьми, зла чи навіть землі. Після завтрашньої радости ми ввійдемо у цю страсну седмицю, в якій переживатимемо страсті, муки і смерть Христову на хресті, одначе ми знатимемо, що третього дня Христос воскресне, смертю смерть подолає і нам дасть життя вічне.
Це життя починається тут, на землі, і на цьому новому етапі нашої історії закликаю не лише всіх вірних Української Греко-католицької Церкви, але й ввесь український нарід до миру, терпимости, взаєморозуміння, пошани, єдности й любови.
З цими думками й побажаннями вітаю Тебе, Український Народе, благословлю Тебе з глибини і серця, і нехай Бог миру й любови буде зі всіма нами.
Благословення Господнє на Вас Того благодаттю і чоловіколюбієм завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
