(Думки з приводу Загальних Зборів Центрального Патріярхального Комітету
у Великій Британії, що відбулися 9 червня 1979.)
Як вже неодноразово писалося, Патріярхальний рух у Великій Британії проходив бурхливі, складні і прикро болючі хвилини свого розвитку, а зараз увійшов у стадію закріплювання патріярших основ. Відповідно до зовнішних обставин, які визначувались Ватиканом (для догоди Москві) почерез ватиканських адміністраторів на нашому терені, та організованих тими ж адміністраторами своїх прислужників, таки зпосеред нас самих, — Патріярхальний рух стосував у кождому випадку відмінну тактику поступовання. Вона характеризувалась приблизно такими етапами. Просьбами, делегаціями, листами до екзарха та до деяких священиків, щоби не допустити до розбиття церковного життя, щоби не вносити деморалізації у виявах непослуху Голові нашої УКЦеркви.
На жаль прийшли голосні публічні демонстрації, протестні акції з ухвалою відповідних резолюцій протестуючих проти нехристиянської поведінки деяких священиків та самого екзарха.
Згодом прийшли гостріші акції: бойкот тац, відмова слухати насичені ненавистю до своїх вірних проповіді. На уведення англійської поліції до церков та створення боївок із своїх прибічників — вірні зареаґували з одної сторони роз’яснювальною акцією перед чужинецьким світом, який до того часу був інформований односторонно і злосливо, а з другої самочинно перестали вчащати до тих церков, де зустрічали приниження, фальшиві обвинувачення, де їм відмовлялось релігійних послуг. Коли ж екзарх, помимо спроб посередництва сторонніх чинників, відкинув намагання наладнати відносини в екзархаті, — вірні масово покинули ним адміністровані церкви та йому сліпо послушних священиків а почали гуртуватись або біля присланих Блаженнішим для обслуги священиків, або біля тих священиків, які не заанґажувалися у боротьбу проти Патріярха Йосифа та мирян.
Так прийшло до оснування першої патріяршої парафії у Галіфаксі а вслід за нею другої парафії у Лондоні при Філії УКУ. В таких обставинах до екзарха та його адміністрацію поставлено у площину певної неґації. Для нас єп. Горняк перестав існувати як церковна влада. Він сам себе поставив поза скобки Помісної Української Католицької Церкви.
* * * * *
Коли в 1976, 1977, та 1978 роках Загальні Збори Центрального Патріярхального Комітету проходили у напруженій атмосфері, насиченій розпачливим шуканням виходу із ситуації на церковному відтинку, були розбіжні голоси і непевність про майбутнє — то останні Загальні Збори тої атмосфери вже не мали. Вони проходили в атмосфері оптимізму і певності, що нами приняті постанови були правильні і що наші заходи себе виправдали.
Духом оптимізму та шуканням найуспішніших засобів для дальшого розвитку патріяршої ідеї були просякнуті думки програмової доповіді о. д-ра І. Музички. В такому ж дусі проходили і міркування та турботи делегатів.
Думки делегатів були спрямовані на покращання духової обслуги, цілого терену на уодностайнення нашого церковного співу, обрядових практик і на зміцнення нашого Патріяршого Фонду.
Тут й там були голоси про перевантаження деяких священиків духовною працею аж до виснаження, а байдужістю інших. Були голоси щоби шляхом демонстрацій, чи петицій Ватикан відкликав з нашого терену єп. Горняка із його канцлером, як спричинників дезорганізації церковного життя.
Немало уваги присвячено теж посиленій акції для мобілізації нашої молоді до духовних шкіл, щоби забезпечити нашій патріярхії доплив нових священиків.
Позитивним був факт, що хоча не заповідалось ніяких сензацій контроверсій, хоча було відомо, що наш рух увійшов у важку стадію закріплювання патріярхату — то фреквенція на Загальних Зборах була більш чим задовільна. На 74 діючих клітин 43 прислали своїх делегатів. Не прислали делегатів переважно малі фінансово слабі клітини із найдальше на північ висунених, як також деякі із південних осередків.
В загальному було 92 делегати із 138 голосами (1 голос від 50 членів). Отже в загальному можна приняти, що у Загальних Зборах брало участь через своїх умандатованих делегатів біля 6000 вірних зорганізованих у Місцевих Патріярхальних Комітетах.
Коли візьмемо до уваги, що в біжучому часі не велося ніяких ширших акцій, не заповідалось ніяких замітніших потягнень, коли сама Президія ЦПК через незалежні від неї обставини була позбавлена можливості більшої активности, то численна участь делегатів у Загальних Зборах вказує на те, що маємо до діла не з «солом’яним вогнем», не з групою перечулених людей, не з рухом опанованим одним середовищем — але з рухом, який дорожить своїми духовними надбаннями.
* * * * *
Пройдений рік вписав на своє конто такі осяги нашої патріярхальної родини. Величава та вповні успішна проща до Люрду чим започатковано відзначення 1000 ліття християнської України, а при цьому занесли молитви за здійснення всіх намірів нашого Блаженнішого, та успішне наладнання нашого церковного життя у В. Британії. Участь 177 вірних не потребує коментарів.
Поїздка до Риму делегації, 6 осіб, з похідною іконою Почаївської Богоматері, щоби її поблагословив наш Патріярх, та авдієнція у папи Івана Павла II.
Завершенням наших успіхів було величаве посвячення та відкриття дому Філії УКУ в Лондоні та започаткування науково-виховної праці.
Важливим кроком це було призначення Блаженнішим отцем Йосифом другого постійного священика, капеляна каплиці при Філії УКУ, о. Євгена Гарабача.
Участь голови ЦПК, інж. Т. Кудлика в нарадах мирян у Ню Йорку підчас Конґресу СКВУ та призначення його господарем чергового Конґресу УПСО в Лондоні — це вияв довір’я до нашого руху а заразом черговий наявний доказ його аполітичности. Бо ж організації УПСО партійною ніхто тверезий не назве. Із надходжень на Патріярший Фонд варто відмітити:
Писанка 1978 3384-00
Коляда 1978 (вплати після 31. 3. 78) 1303-00
Таци 9761-00
Поодинокі жертводавці 1557-00
Пожертви при різних нагодах 2040-00
Банкові відсотки 602-00
Разом зібрано на Патріярший Фонд 18647-00 (англ. фунтів)
Це лише готівка яка прийшла на Патріярший Фонд через касу ЦПК. Багато вірних передали свої пожертви через отців душпастирів, що є відмічено у Зв’язковому Листку або вислано безпосередньо до Блаженнішого з нагоди всяких поїздок до Риму.
Крім згаданого фонду яким диспонує сам Блаженніший, ЦПК мав до диспозиції свій амдіністраційний фонд, на який складались членські вкладки клітин, поодиноких мирян, продаж видань, та спеціяльні пожертви на діяльність. Ця сума не переступила 3000 фунтів в біжучому році. Але ЦПК взяв на себе (частинне) покриття коштів поїздки до Риму хору «Гомін» та балету «Орлик» на ювілейні святкування. Ці кошти виносили 6791.00. анг фунтів. На цю ціль розписано збірку яка дала у висліді:
Місцеві ПК із 57 клітин 2880-00
Відділи СУБ із 7 клітин 280-00
Товариські клюби (19) 1335-00
Інші організації (6) 926-00
Разом анг. Фунтів 5421-00
Отож ріжниця між витратами 6791-00 а вислідом збірки 5421-00 в сумі 1370-00 анг. фунтів покрито з каси ЦПК.
* * * * *
Як із голосів делєґатів так із програмової доповіді о. д-р Музички вичувалось одне цікаве й радісне помічення. Патріярший рух проробив величезну інформативну роботу на внутрішньому відтинку, але дещо незадовільну на зовнішньому. Зацікавлення проблемою нашого релігійного життя, історія змагань за утвердження патріярхату викликали й викликають постійне зацікавлення серед вірних.
Як сама інформативна робота, так ревна праця присланих Патріярхом священиків та частинно й нагінка на нас із середовища екзарха та йому подібних — посилили участь вірних в Богослужбах та релігійних практиках, розбудили гін за поглиблення нашого релігійного життя, та охоту допомогти своїй Церкві.
Наявним доказом того, це масова участь вірних у Богослужбах. Існує постійне бажання правдивої інформації. Тут варто подати кілька цифр для загального відома. На терені В. Британії кольпортується:
Бюлетень Лондонського МПК — місячник: 1100 прим. + 200 закордон.
Патріярхат — місячник — Ню Йорк: 320 прим. Мирянин — квартальник — Чікаґо: 250 прим.
Вісті з Риму — неперіодично — Рим: 200 прим. Церковний Вісник — Чікаґо — двотижневик: 50 прим. Дзвони — тримісячник — Рим-Торонто-Чікаґо: 30 прим.
Крім того розкольпортовано книжкові видання за допомогою кольпортерів М. П. К.
«Українська Церква свідок переслідувань» — о. Моват: — англ. 600 + 300 даром «Рух за Патріярхат» — Б. Цимбалістого: укр. 400 «Документи і коментарі» — І. Дмитрів: анг. 175 «Патріярх Йосиф — ювілейна промова» — М. Галів: укр. 100 прим.
Не треба бути ані патріярхальником, ані ентузіястом, щоби ствердити, що найбільш критичні часи маємо вже за собою. Ворожа нашій Церкві й нашому народові постава Ватикану, постійно міняється у нашу користь в міру того, як холонуть надії на замирення з Москвою.
Підхід до наших проблем новообраного папи дає певні надії може не на остаточну розв’язку, але на невмішування у внутрішні справи нашої Помісної УКЦеркви. Отже, тепер стає на весь ріст проблема, не що нам дасть Ватикан але що ми самі зробимо для себе й для нашої Церкви. Хочеться вірити, що наш єпископат, звільнившись від втручань куріяльних чинників нам досі ворожих, сам усвідомить собі цю істину, що в нашій Церкві будемо мати те, що самі собі здобудемо.
Поки наш єпископат не здобудеться на одностайну поставу та на усвідомлення собі факту, що ми є самобутньою, Помісною Східною Церквою у великій сім’ї Вселенської Христової Церкви з всіма її правами та традиціями.
Наразі мирянський рух мусить залишитись промотором голошених Патріярхом Йосифом ідей, щоби не допустити до завмертя, самоліквідації нашої Церкви, а заразом і нашої національної субстанції дорогою асиміляції.
