В нинішніх часах найбільше живуча і творча Східня Церква — це Малабарська Церква чи, іншими словами, Церква християн св. Томи. Малабарці — це жителі південно-східнього побережжя Індії, що зветься Малабар. Після проголошення незалежности Індії більшість малабарських земель ввійшли у Федеральний Штат Керела, який є 4,000 км. довжини. Малабарці живуть також і по інших індійських штатах. Керела – цетеж індійський штат з найбільшим процентом християнського населення.
По досить певній традиції, яка потверджена Вселенською Церквою, сам апостол Тома прибув до побережжя Малабару, до міста Кранганору, щоб там проповідувати Боже Слово. В місті Мілапор, коло Мадрасу, почитується мощі й гріб апостола. Початок індійської церковної ієрархії зв’язаний з апостолом Томою.
Довгі століття ця апостольська громада була одинокою Церквою, розповсюдженою по всіх сторонах Індії. Голів цієї Церкви називали «Митрополитом всієї Індії» і «Архидияконом всієї Індії». Цей останній титул був уживаний навіть по приході португальських латинських місіонерів. Вони прибули до Індії з початку 16-го століття і там застали ієрархію християн св. Томи. В тих часах ця ієрархія начисляла чотирьох єпископів, а християн було приблизно 30,000 родин. Християни св. Томи завжди уважали себе в злуці з Римом, хоч не було жодної формальної ані практичної підлеглости Римові до приходу «місіонерів». Халдейський патріярх призначував архиєпископів Ангамалії, що були главами всіх єпископів і митрополитами Індії. Останній митрополит всієї Індії, призначений халдейським патріярхом, був Мар Абрагам в 1567 р. Митрополити всієї Індії були завжди халдейцями, і так це малабарці розуміли. Він був тільки номінальним головою Малабарської Церкви, мав єпископську гідність, дбав про обряд, який малабарці прийняли від халдейців; він був теж святителем.
Справжнім главою християн св. Томи був архидиякон всієї Індії, що ніколи не був єпископом; він був обраний на такий пост священиками і мирянами і провадив життям Малабарської Церкви. Був він малабарцем. Така дуже рідка система урядування в Східніх Церквах була дуже успішна і до приподоби в Індії.
Тоді, коли португальські купці старалися про монополь над торгівлею між Европою та Індіями, то місіонери, з свого боку, хотіли осягнути монополь в церковних справах. Вони почали втручатися в церковне автономне життя Малабарської Церкви, щоб нарешті зовсім його знищити.
В 1534 році папа Павло III заснував латинську єпархію в Ґоа, а в 1558 році підніс її до архиєпархії і митрополії, з суфраганом — Кохін, для всіх португальських посілостей на Сході. По короткому часі, португальці почали вимагати юрисдикцію над «всією Індією», що посідали митрополити всієї Індії — місіонери хотіли підданство християн св. Томи їхній латинській юрисдикції! По смерті Мар Абрагама почалася латинізація чи радше «навернення» малабарців. Все, що не було таке, як латинська служба хотіла, було уважане єресю чи схизмою. Латинський архиєпископ Ґоа — Менезес примусив архидиякона всієї Індії і голів малабарських громад присягнути, що не будуть приймати в себе ніякого єпископа, не призначеного Римом. І так в 1599 році був призначений латинський єпископ-португалець на малабарський престіл Ангамалії, що з митрополіївживають таких самих прав і мають такі самі обов’язки, навіть того, що відноситься до проповіді Євангелії в цілому світі під кермою Римського Архиєрея». Так що в такому дусі Індійська Католицька Церква — це спільнота трьох індивідуальних Церков: Малабарської, Маланкарської і Латинської. Прийшов вже час, щоб Латинська Церква зрозуміла, що вона є частиною католицизму, а не католицизмом.
Так, як ми бачили, існує аномалія в Індійській єпископській конференції, бо ж так, як це сьогодні поставлено, більшість, тобто три чверті, латинських єпископів, представляють три партикулярні Церкви. Латинські єпископи можуть щонебудь перерішити. А ситуація тим трудніша, що єпископська конференція є представником Католицької Церкви (а їх є три) перед цивільними властями — урядом Індії. Навіть згідно з латинським Кодексом канонічного права кожна Церква має сама собою рядити. Так що в теперішній ситуації кроком вперед було б творення Конфедерації єпископських конференцій з однаковими правами для всіх трьох Церков. Нині існує теж Малабарська єпископська конференція, але без прав. Очевидно, що Конфедерація конференцій — це був би перший крок, бо відомо, що Східні Церкви не керуються конференціями, а синодами, що мають зовсім іншу структуру і ціль, ніж конференції.
Ще сьогодні Малабарська Церква не має автономії поза Керела. Багато (півмільйона) вірних живуть поза Керела, наприклад в Бомбеї, Делі, Калькуті, Бенґалі, Мадрасі, Пуні, де вони практично залишені без власної Церкви, власного обряду, а відомо, що вони мають багато священичих покликань, щоб їм принести рідну пасторальну підбудову. Коли малабарці просять юрисдикції над всією Індією, це не є йти поза територією (рефрен, завжди вживаний проти українського патріярхату), бо ж їхня територія — це ціла Індія. Власна юрисдикція — це не означає йти проти латинників, так як декотрі латинські індійські єпископи твердять — це тільки мати можливість вільно обслуговувати своїх вірних! Індійська Малабарська Церква прямує, так як і українська, до патріярхату.
Хоч по Східньому Канонічному Праву (Постквам Апостолічіс Літеріс 303, пар. 2) Індія є східньою територією і таким чином мала б бути під Конгрегацією для Східніх Церков, то вона ще до сьогодні підлягає Конгрегації для євангелізації народів. Тільки східні християни Керела підлягають Конгрегації для Східніх Церков. Це теж є невиясненою аномалією «індійських латинських місій», це є несправедливістю супроти християн св. Томи.
Маланкарці-якобіти хотіли б нині приєднатися до Риму, але вони ставлять собі такі питання: які будуть гарантії для того, щоб самим керувати своєю Церквою, так, як вони дотепер це роблять? Чи вони зможуть мати юрисдикцію над своїми вірними в цілій Індії, як дотепер? В них же повно церков і громад по цілій Індії, не так, як в маланкарців-католиків і малабарців, присуджених до золотої клітки територіяльности. Яка буде можливість євангелізації?
Понад триста років Індія була полем «місій» латинників і це далося відчути на різних відтинках церковного життя. Коли Блаженніший Патріярх Йосиф був в Індії і брав участь в Євхаристичному Конгресі в Бомбеї (1964 p.), то відвідав Керела та бачив і говорив про латинізацію християн св. Томи і латинську ментальність маланкарського духовенства. Постать Блаженнішого Патріярха Йосифа відома і дуже шанована між християнами св. Томи, й нерідко появляються публікації про його героїчну постать, його змагання за рідні права, за Патріярхат. Видавець К. Коодапуза — поважного східньо-індійського журналу богословської мислі — Християнський Схід, що його видає Інститут Східніх Студій у Вадаваторі, Керела, в останньому випуску цього журналу, в якому написано про «велику ролю, яку відігравав для української Церкви їх Блаженство Йосиф Сліпий. Це був автентичний представник Східнього Християнства нашого століття. Його сила переконань є джерелом надхнень». В цьому періодику є довша стаття на дванадцять колюмн п.н. «Він не заломився, але як герой достойно видержав» (Про життя, терпіння і боротьбу Й.Мадея).
Інститут Східніх Студій у Вадаваторі є колискою східньої науки, звідки приходить надхнення і сила для повороту до джерел власної традиції, а там лежить сила, відвага і живучість сучасної і майбутньої Малабарської Церкви.
Примітка. Хрест св. Томи
Символічне представлення богословії Воскресення св. Павла на індійському культурному тлі.
— На базі індійський цвіт «Лотус», що вбуддизмі-гіндуїзмі символізує Божество.
Східній хрест, без розп’яття, з чотирма сферами,що представляють чотири сторони світу і перемогухреста над ними.
— Голуб — це богословія Воскресення св.Павла, це значить Христос воскреслий з поміччю Святого Духа.
— П’єдестал під хрестом — це поширення християнства по цілій Індії.
Цей хрест є символом християн св. Томи, бо стояв на гробі Апостола ще перед приходом португальських місіонерів до Індії. По цілій Індії цей символ прийнятий, як хрест св. Томи. В 900-річчя мучеництва Апостола індійський уряд прийняв цей символ як символ всього християнства в Індії і видав з цієї нагоди поштову марку з цим хрестом.
Хрест св. Томи — це свідок давнього християнства малабарців.
Це символ християн св. Томи.
