Поговорімо про щастя. Ми часто думаємо про те, як стати щасливішими, а також зробити щасливими близьких нам людей. Мабуть, не знайдеться жодної людини, яка в пориві ораторського натхнення не побажала б комусь щастя і здоров’я. І хоча ця фраза є затертою до дірок, за її поширенням стоїть переконання про важливість тих речей, на які вона вказує. Але якщо зі здоров’ям усе зрозуміло, то зі щастям виникають певні труднощі. Перша з них криється за потребою розуміння того, що таке щастя, як нам стати щасливішими, а також усвідомлення того, яка роль грошей у досягненні щастя.
Спробуймо дати відповідь на ці питання, орієнтуючись передусім на сучасні дослідження в галузях психології та філософії.
Щастя і гроші
Найпростіше визначення щастя – це ототожнення його з приємними переживаннями, а щасливого життя – з таким, у якому приємний досвід переважає неприємний. Інший підхід розглядає щастя як загальну задоволеність своїм життям. У будь-якому разі в забезпеченні щастя гроші відіграють значну роль. І коли ми на святі бажаємо комусь щастя і здоров’я, то часто супроводжуємо це побажання врученням конверта з грішми. Ми щиро вважаємо гроші помічними в досягненні щастя.
Ба більше, значна частина наших думок і рішень спрямована на збільшення доходу, інколи навіть на шкоду іншим важливим аспектам життя. Наприклад, ми можемо порадити дітям вибрати «перспективну» професію, яка забезпечить фінансову стабільність, але радимо це, не враховуючи справжніх інтересів дітей. Ми радіємо, коли наші діти купують собі одяг, техніку, машину чи квартиру, вважаючи, що так вони стають щасливішими. Отже, у повсякденному сприйнятті гроші нерідко прирівнюються до щастя.
Убогі, але щасливі
Не було би потреби в цій статті, якби все було так просто і якби буденні уявлення завжди відповідали дійсності. Є багато досліджень, які підважують значення грошей і матеріальних благ в досягненні щастя. Для прикладу, Даніель Еверет у книзі «Не спи, кругом змії» описує життя амазонського племені піраха – мисливців-збирачів, у яких практично відсутнє те, що ми описуємо як блага цивілізації. Вони живуть у хижках з дерев і пальмового листя, полюють з великими луками, постійно стикаючись із загрозами: отруйні змії, дикі звірі, хмари комах. У них нема доступу не те що до телефонів і телебачення, а навіть до ліків, тому середня тривалість їхнього життя вдвічі коротша, ніж у нас.
Але що дивує Еверета, то це те, що це плем’я не знає депресії, хронічної втоми або тривожності. В їхній мові навіть немає слова «турбота». Автор підсумовує: «Піраха – надзвичайно щасливі та задоволені життям люди». Невже всі наші досягнення й матеріальні блага не впливають на щастя?
Можна припустити, що Еверет помилився, але є дослідження, які підтверджують: багато традиційних суспільств мають вищий рівень щастя, ніж сучасні. Наприклад, Роберт Бісвас-Дінер із колегами в праці «Most people are pretty happy…» (2005) вивчав племена інуїтів і масаїв та отримав подібні результати.
Отже, зв’язок між грошима й матеріальними благами та щастям набагато слабший, аніж видавалося на початку. Щоби краще в цьому розібратися, звернімося до досліджень у межах сучасних суспільств. Такі суспільства значною мірою структуруються навколо грошей і матеріальних благ, тому і зв’язок зі щастям тут може бути іншим, ближчим до буденних уявлень.
Гроші та щастя в нашому світі
У 2018 році Ендрю Джеб із командою провів масштабне дослідження про зв’язок між доходом і щастям, проаналізувавши дані 1,7 мільйона людей по всьому світу. Виявилося, що в розвинених країнах вищий дохід справді корелює з вищим рівнем щастя, бо більшість людей живе в суспільстві, де для базового добробуту потрібні гроші. Важко уявити щасливу людину, яка не може оплатити житло, купити їжу чи одяг.
Однак зв’язок між щастям і грошима не безмежний: після певної межі зростання доходу перестає впливати на рівень задоволеності життям. Наприклад, на Балканах цей ефект спостерігається після досягнення прибутку 45 000 доларів на рік. Ба більше, надмірне збагачення може навіть зменшувати рівень щастя.
Можна допустити, що збільшення рівня доходу впливає на щастя через те, що ми маємо змогу забезпечувати свої вітальні (життєві. – Ред.) потреби і почуватися в безпеці. Окрім фізичної безпеки, дохід ще може впливати на відчуття впевненості в досягненні наших життєвих проєктів. Але чому подальше збільшення доходів не веде до збільшення щастя? Чому можливість купувати дорожчі та кращі речі ніяк на нас не впливає?
Збільшення доходів не веде до збільшення щастя
Бруно Фрей та Алоїс Стутцер у «Happiness and Economics» (2010) пояснюють, чому зростання доходів не гарантує постійного збільшення щастя. Людина швидко звикає до кращих умов і водночас підвищує свій рівень прагнень. Спочатку збільшення суми грошей дає задоволення, але з часом цей ефект згасає.
Навіть якщо вам пощастить виграти мільйон доларів у лотерею, з часом ваш рівень щастя повернеться до позначки, на якій він був до виграшу. До речі, це не просто метафора, а результати класичного дослідження Брікмана «Lottery winners and accident victims» (1978). Через два роки після виграшу в лотерею рівень щастя у людей повертався до звичайного рівня. Вчені пояснюють це двома механізмами. Очевидним є ефект звикання: новий рівень життя стає нормою, і те, що колись тішило, більше не викликає захоплення. Але також діє ефект контрасту, коли переможцям гри в лотерею щоденні радощі здавалися менш значущими порівняно з виграшем. Переможці не отримували такого самого задоволення від звичних речей, бо їхня планка радості піднялася.
Отже, завдяки «механізму звикання» маємо пояснення, чому збільшення прибутків не приводить до подальшого збільшення щастя при досягненні певного рівня. Але з певного рівня прибутків рівень щастя починає навіть зменшуватися! Цей ефект потребує подальших досліджень. Звісно, тут може відігравати роль фактор збільшення вимог до людини (відповідальність, тривалість роботи тощо), та водночас ключем може бути сприйняття грошей як певного життєвого фокусу людського життя.
Отже, ні в традиційних, ні в сучасних суспільствах гроші не є тотожними до щастя, хоч і здатні до певної міри на нього впливати. До цього ми говорили про гроші як про зовнішній фактор людського щастя. Проте важливо розглянути гроші і як внутрішній фактор.
Гроші та внутрішнє життя людини
Ліза Раян та її колеги в статті «Materialism and Its Relationship to Life Satisfaction» (2010) дослідили, як матеріалізм впливає на рівень задоволеності життям, визначивши матеріалізм як систему цінностей, яка базується на трьох ключових аспектах:
- Переконання в тому, що гроші відіграють роль у житті.
- Інтерпретація успіху через фінансовий аспект.
- Центральність фінансового аспекту.
Результати дослідження показали: що вищий рівень матеріалістичних схильностей у людини, то нижчий рівень задоволеності життям. Це стосується не лише загального відчуття щастя, а й конкретних аспектів: місця проживання, здоров’я і самопочуття, досягнень, сімейного життя та навіть кількості щоденних радощів. Іншими словами, що сильніше людина зосереджена на матеріальному, то менше отримує задоволення від життя.
Інші дослідження, зокрема роботи Річарда Раяна і Тіма Кассера, показують ще більше. В статті «A Dark Side of the American Dream: Correlates of Financial Success as a Central Life Aspiration» (1993) автори доводять:
якщо людина надає пріоритет фінансовому успіху понад інші життєві цінності, такі як родинні та дружні зв’язки, автономія, самооцінка, особистісний розвиток чи прагнення зробити світ кращим, то вона, найімовірніше, матиме нижчий рівень адаптації, меншу соціальну продуктивність і більшу схильність до поведінкових розладів.
Тому те, як людина відноситься до грошей, навіть більшою мірою впливає на те, наскільки вона щаслива, ніж те, скільки грошей вона має. Ще одним аспектом відношення до грошей є те, яку роль в системі мотивів людини займає спрямування до збільшення заробітків. Тут можна звернутися до ще однієї визначної статті щойно згаданих авторів, а саме «Further examining the American dream: Differential correlates of intrinsic and extrinsic goals» (1996).
У цьому своєму дослідженні Раян та Кассер розділили життєві цілі на зовнішні та внутрішні.
* Зовнішні цілі – ті, що пов’язані з матеріальними здобутками та суспільним визнанням, як-от фінансовий успіх, імідж і слава. Вони часто слугують засобом для досягнення інших цілей і значною мірою залежать від оцінки оточення.
* Внутрішні цілі – ті, що відповідають базовим людським потребам і пов’язані з природною схильністю до розвитку. Сюди належать відчуття належності до спільноти, прийняття себе, піклування про здоров’я і допомога іншим.
Результати показали, що люди, орієнтовані на внутрішні цілі, частіше переживають позитивні емоції, відчувають більше енергії, рідше стикаються з тривожністю й депресією, а також мають глибше відчуття самореалізації.
Ба більше, додаткові дослідження підтверджують, що досягнення цілей само собою не змінює цієї тенденції. Тобто навіть якщо людина реалізує свої зовнішні прагнення, це не гарантує їй довготривалого щастя.
Отже, варто задуматися над тим, чи правильно ми робимо, коли бажаємо людині здійснення всіх мрій і того, чого вона собі бажає. Адже дослідження однозначно показують, що зміст цілей, які людина ставить перед собою, прямо впливає на рівень її щастя і благополуччя. Крім простих кореляцій, остання розглянута нами стаття також відхиляє завісу над поясненням того, чому саме внутрішня орієнтація на фінанси негативно впливає на людину. Мовиться про те, що така орієнтація не сприяє базовим потребам і схильностям людини. Нарешті спробуймо розібратися над тим, чого людина прагне і що робить її щасливою.
Ми побачили, що проста відповідь на те, що таке щастя, працює далеко не досконало, і гроші не здатні дати нам багато щастя в достатній мірі. Але чому ситуація саме така?
Джерела щастя
Для відповіді на це питання звернемося до теорії «самовизначення» SDT1.
В її межах людина розглядається як така, що від природи має прагнення розвиватися, вдосконалювати себе та будувати гармонійні взаємозв’язки як із власним внутрішнім світом, так і з оточенням. Вона хоче рости, відкривати нове, будувати стосунки з іншими людьми, ставити перед собою виклики та розширювати свої горизонти. Іншими словами, розвиток і самореалізація – це не просто бажання, а природна схильність кожної людини.
Разом із тим, щоб ці внутрішні схильності актуалізувалися, необхідно, щоб були задоволені базові потреби. Розвиток квітки полягає у тому, щоб вона виросла й розцвіла, що потребує низки умов у вигляді поживного ґрунту, світла і тепла, води і так далі. Так само й розвиток людини у форматі більшої інтеграції та психологічного зростання передбачає низку потреб. Є три основні базові потреби, задоволення яких приводить до розвитку схильностей та благополучного і щасливого життя людини.
По-перше, ми маємо потребу в стосунках, нам потрібне соціальне спілкування та відчуття єдності. Інколи це називають потребою в «належності», і задоволення цієї потреби широко визнається суттєвим для нашого психологічного розвитку, а також нашого досвіду когнітивного функціонування, фізичного здоров’я і багатьох інших аспектів, важливих для нашого загального благополуччя.
По-друге, автономія – відчуття, що життя керується вашими власними рішеннями, а не зовнішніми обставинами чи тиском інших. Ми відчуваємо автономію, коли самі визначаємо свій шлях, ухвалюємо рішення і контролюємо їхні наслідки.
Третя базова потреба людини – компетентність. Нам важливо відчувати, що ми здатні досягати цілей, впливати на своє середовище та вдосконалювати власні навички. Ми задовольняємо цю потребу, займаючись діяльністю, яка кидає нам виклик, змушує рости й відкривати нові можливості.
До цього переліку можна додати й четверту потребу в безпеці, про яку ми вже згадували. Задоволення цих чотирьох потреб приводить до того, що людина буде щасливою в розумінні переважання кількості приємних емоцій та загальної задоволеності життям. Проте, як стверджує сучасний філософ Даніел Гейброн, це не єдиний наслідок, про який можна говорити. Він вважає, що в підсумку людина буде також переживати щастя в значенні певного емоційного стану. Він, на його думку, має три виміри.
Перший вимір щастя – гармонійність. Це стан, у якому людина відчуває спокій і безпеку, не має потреби тримати оборону і може бути собою, почувається як удома і природно проявляє себе.
Протилежність гармонії – тривожність. Тривожна людина постійно напружена, очікує загроз, не впевнена в своїх силах та відчужена від середовища. Вона сковує себе: її рухи стримані, мова тиха, а самовираження обмежене.
Далі йде залученість – другий вимір щастя. Це стан енергійності й потоку, коли людина настільки захоплена своєю справою, що втрачає відчуття часу та навіть саму себе. Цей потік виникає під час натхненної праці, захопливого читання, творчої діяльності або фізичної роботи, яка дає задоволення. Кожен має свою «сродну працю», яка дає це відчуття.
Протилежністю залученості є нудьга. Коли діяльність не викликає інтересу, то сприймається як тягар, і людина просто чекає, коли все скінчиться. Це як студент, який сидить на лекції, але думками перебуває далеко. Відсутність відчуття компетентності та виклику робить життя сірим, позбавленим сенсу.
Третій вимір – схвалення. Це стан, у якому людина позитивно сприймає події свого життя, відчуває задоволення від власних досягнень і радість у важливі моменти. Це може бути відчуття глибокого підйому, коли мрія стає реальністю, чи безмежне щастя, коли батьки вперше беруть на руки свою дитину.
Протилежність цього стану – сум і роздратованість. Така людина часто розчаровується, сприймає події як нав’язані й не відчуває справжнього задоволення. Вона зосереджується на тому, що могло бути інакше, замість того щоб приймати й цінувати реальність. Все її життя «якесь не таке».
Отже, теорія самовизначення (SDT) може пояснити зв’язок між грошима та суб’єктивним благополуччям. А саме гроші важливі для задоволення вітальних потреб, забезпечення яких дає відчуття безпеки. Тому до певного рівня щастя корелює з грошима. Але далі ця кореляція зникає, бо гроші самі собою не здатні сприяти задоволенню інших умов щастя. Також внутрішня орієнтація на збагачення сприяє зменшенню щастя, бо не відповідає базовим потребам, навіть відділяє від них.
На завершення
Щастя – лиш одна з багатьох цінностей, які мають значення для людини. Поза його межами існує цілий світ важливого. Ця стаття не мала на меті зробити когось щасливішим, але, можливо, допоможе глибше осмислити те, чого саме ми бажаємо, коли кажемо «щастя і здоров’я». Сподіваюсь, у наступних статтях ми розглянемо ще дещо зі світу важливих понять людського життя.
- The “What” and “Why” of Goal Pursuits: Human Needs and the Self-Determination of Behavior» (2000) та «Overview of self-determination theory: An organismic dialectical perspective» (2002).
