Відносно жорстокого стану переслідуваних українців католиків
Святіший Отче!
Ми, нижче підписані католики стурбовані долею наших переслідуваних братів Мовчазної Церкви, уклінно звертаємося до Вашої Святости, щоб виявити наші турботи і представити наше синівське прохання до Вас.
До цього нас провадять віра і пошана, яку ми, як римо-апостольські католики, маємо до папства, як також до всього, що нас учить католицька доктрина і канонічне право, яке до неї відноситься.
Історія реєструє, що після комуністичної окупації Західньої України і ув’язнення українського єпископату, був скликаний фальшивий синод в 1946 р. за наказом Сталіна, в цілі «знесення» з’єдинення українських католиків із Католицькою Церквою. Зараз після цього Українська Уніятська Церква була «соєднана» воз’єднана заходами комуністичних поліційних чинників з московським «патріярхом».
Тоді тисячі вірних пролили свою кров за єдність з Римом. Найчисленніша Католицька Церква Східних Обрядів тоді стала нелегальною і переслідувана була примушена іти в катакомби. Свята Столиця тоді запротестувала і його Святість Папа Пій XII видав дві енергійні енцикліки у цій справі.
На жаль, одначе, історія також відмічує дивну зміну становища Риму у відношенні до українських католиків. Глибока мовчанка наступила в самому осередку Християнства і нічого не було роблено щодо їхнього захисту. Одночасно почався приязний діялог з переслідувачами. Після років мовчанки і діялогів, переслідування триває далі так жорстоко, як і раніше. Тоді мовчанка церкви запала над Мовчазною Церквою.
Святіший Отче!
Який батько не поможе своїм дітям у небезпеці? Який пастир не заступить овець від напасника вовка? Чому, питаємо себе по синівському і стривожені, чому Ваша мовчанка про цю важливу справу триває вже стільки років?
Чому Філярета, голову московської церкви в Україні, прийнято з офіційними почестями у Ватикані, його, що в 1968 р. почав знову робити ворожі виступи проти католиків уніятів, який вимагав більш рішучих комуністичних репресій, який, в 1971 р. в Москві відзначав перед скликаною ним церковною авдиторією «знесення» Української Католицької Церкви.
З неменшою тривогою запитуємо себе: чому це так, що Преосв. Величківський, католицький єпископ, якого вишукав КҐБ разом з Філяретом, не був принятий як єпископ, Ватиканом? Чи це було зроблено щоб не викликати незадоволення комуністів визнавши підпільну Церкву в Україні?
Нікодим російський прелат Ленінграду і муж довір’я Кремля, протестував проти посвячення української катедри Св. Софії в Римі, заявивши, що цей акт, над яким головував Кардинал Сліпий, був «противний екуменічному діалогові» і жадав, щоб Українську Католицьку Церкву також було зліквідовано на Заході. Чому Нікодима так тепло принято у Ватикані і навіть дозволено йому головувати над релігійною церемонією над самим гробом Петра?
В 1971 р. заінтронізовано Пімена як «Патріярха» Москви. У своїй промові він проголосив переможним тоном знищення Української Католицької Церкви і її «тріумфальний поворот до Російської Православної Церкви». Чому це так, що кардинал Віллібрандс, який там же репрезентував Ватикан, не протестував ані під час, ані після цього акту? У такій поважній справі як ця, той що мовчить, погоджується.
Чому відмова установити Патріярхат для найбільш численної Церкви Східного Обряду? Чому, таким чином, прийнято поступування, яке відповідає комуністичним інтересам?
Отець Майллю, Т.І., член Ватиканської Конгрегації для Східних Церков, Ректор Понтифікальної Російської Колегії, потвердив, що українці католики «не можуть надіятись, що Свята Столиця буде ризикувати неприємними клопотами, видвигнувши проблеми Української Церкви в Совєтськім Союзі, коли існує можливість для Ватикану провадити далі діялог із Російською Православною Церквою». Чому це дуже поважне твердження, яке видається пів-офіційним з огляду на пости які займає о. Майллю, пройшло без заперечення?
Наші турботи можна висловити слідуючим твердженням: впродовж багатьох років все діється, так ніби Ватикан приймає мовчки і охоче, кроваві переслідування, які Кремль і його агенти московського «патріярхату» виконали і виконують проти Української Католицької Церкви. Якщо це буде підтверджено, то це буде одним із більших скандалів в історії Католицької Церкви. Чому дозволяти, щоб такі факти повторювались незмінно, та в спосіб, який сприяє цій зловіщій можливості?
Ця ситуація є навіть більш загрозлива через той факт, що ці безіменні жертви мають місце тому що Ватикан часто іде на компроміс з комуністами. Це немов пастир, який щоб затримати приязні стосунки з вовком, дозволяє йому пожирати його, пастиря, овечки.
Святіший Отче!
Висловивши так наші занепокоєння і стурбування, подаємо наше синівське прохання: вияснити перед Церквою і світом становище Риму з наявності страшного положення Української Католицької Церкви.
Як Католики, ми не сміємо не звернутися до Вас, і не можемо мовчати далі. Тому ми звертаємо це благання до Вас, маючи надію що нам буде уділене милостиве вияснення. Ми ще раз висловлюємо нашу пошану для Заступника Христа і просимо Вашого Апостольського благословення.
(Дальше слідували підписи)
