Восени 1994 р. у Філядельфії відбулася конференція мирян Української Католицької Церкви. Між іншим, було обговорено швидкий занепад церковного співу в наших парафіях. Отже, в суботу, 24 червня 1995 p., в парафії св. Володимира в Гемпстед, Н.-Й., відбувся одноденний семінар вивчення співу тропарів, кондаків і прокіменів. Проф. Йосиф Роль, який вчить церковний спів у Семінарії св. Василія в Стемфорді, Коннектикат, провадив семінарем.
Учасниками були 17 осіб з парафій Нью-Йорку і Нью-Джерзі, з яких 7 учасників займаються професійною музикою, 7 співають у хорах та троє учасників є любителями українського обряду. Серед учасників були лікарі, адвокати, священик, диригенти хорів, учителі, архітект, молоді студенти… Семінар був зорганізований церковним хором у Гемпстеді при церкві св. Володимира з активною допомогою о. пароха Івана Кощака та парафіяльної ради.
Семінар тривав від год. 9:30 — 5:30. Проф. Роль розказав про походження та історію східнього церковного співу та про еволюцію українських напівів. Після вичерпного пояснення розпочав навчання співу в супроводі фортеп’яна. Ми співали Перший Воскресний Глас і до кінця дня опанували всі вісім гласів тропарів, кондаків і прокименів.
З розповіді проф. Роля ми довідалися, що східній спів походить з часів св. Івана Дамаскина (6 ст.) котрий зформулював музичну систему співу, яка ще дотепер існує в наших церквах. Після прийняття християнства в 10 ст. в Україні завелися різні способи церковного співу, т. зв. напіви: знаменний, київський, галицький та закарпатський. В Українській Католицькій Церкві домінує галицький напів.
Викладач пояснював, що люди привикли до цих мелодій з дитинства і які звучать в УКЦеркві; чи то в західній Европі, Америці, Бразілії, чи в Україні. Але все так не було.
Тому в 1891 p., на Львівськім Соборі українська католицька ієрархія доручила о. Ізидору Дольницькому приготовити посібник для церковного співу і в 1895 р. видано збірник ірмологіонів галицького напіву під назвою «Гласопіснець». Цей підручник є ще й дотепер підставою для співу в наших церквах.
В 1995 р. ми можемо дещо змінити занепад церковного співу організуванням подібних семінарів: одноденних або кількаденних. (Такі вже відбулися в Чікаго восени 1994 р. і влітку 1995 p.).
Владика Василь Лостен вже двічі закликав у газеті «Сівач» до плекання традиційного українського всенароднього і хорового церковного співу.
Цей семінар виявив, що є багато людей, зацікавлених у вивченні церковного співу, щоб брати активну участь у відправах. Організація таких семінарів дасть можливість хоч тимчасово заповнити цю прогалину і поповнити кадри знавців, бо не тільки дяки (яких щораз менше в наших парафіях) мають продовжувати традицію релігійного співу. Такі курси повинні бути зорганізовані по всіх єпархіях та деканатах з фінансовою підтримкою ієрархів, щоб мати успіх.
Марія Гарасимович-Олинець
диригент хору церкви св. Володимира
