Що значить Бог, не просто зрозуміти,
Бо з іменем Його не позволяли жити.
А то є велике, то сила людини.
І в ньому майбутнє для України.
Людина, суспільство, коли є без Бога,
Там зле, там біда, там навколо тривога.
Зростають без послуху їхнії діти.
Там люди не ті, не привчені трудитись.
Не знають, у чому є цінність життя.
Карає тоді таких Божа рука.
Карає жорстоко, викидує з хати,
Не місце таким на землі проживати.
Спитаєш мене, розумію як Бога,
Живу поруч з Ним і яка допомога
Приходить мені, коли тяжко стає.
У чому й коли свою поміч дає?
Чи навіть як радість, як щастя довкола,
Чи також тоді відчуваю я Бога?
То трудно навчити і трудно сказати.
Його треба близько до серця прийняти.
Чи бідність, чи розкіш — однаково є.
Різниця лиш в тому, як серце твоє
Сприймає його, як молитву складає,
Бо Бог — то є ВИЩІСТЬ, що все відчуває.
А що це таке є «Молитву складати»?
То вчинки, поступки, виховує мати.
Як дім твій ведеться, яка в нім родина.
Чи чесна, правдива є кожна хвилина?
Бо створять як люди сім’ю, її славу,
Таку будуть мати у себе державу.
І там, де людської душі глибина,
Там знайдеш, що значить то Божа рука.
Коли ти є з Богом, не раз є і мука.
Бо скільки терпіли за ствердження духа,
По тюрмах, в неволі, у злиднях були,
Та хто духом сильний, того не змогли
Ні знищити, ні покарати, бо душу в людини
Не можна забрати.
Бог там, де обов’язок, праця людська,
Бо в праці людини її здобуття,
Її торжество і її перемога
І в тому знайдеш, що це також від Бога.
Коли віднайдеш в собі якості ті,
То Бог відізветься у твоїй душі.
Тоді ти приклякнеш, й молитва до Бога
Буде в твоїм серці — це буде від Бога.
Віра Крива «Плавучанка»
