В останньому, червневому числі була надрукована стаття на цю тему. В цій замітці хочемо висловити кілька думок і завваг до цієї самої теми. Виглядає, що це зверення не було розіслане до всієї української преси, тільки до вибраної? На нашому редакторському бюрку є три газети, в яких появилось згадане «Звернення Владик…»: український католицький тижневик «Шлях», що публікується у Філядельфії, український тижневик «Церква і життя», що видається в Мелборні, Австралія і тижневик «Українська думка», що появляється у Лондоні, Англія. У перших двох тижневиках заголовок звернення є однаковий, але наприкінці підписи є інші. «Шлях» після слів «Благословення Господнє на Вас!» надрукував «Отці Синоду». Такого додатку не подає ні «Церква і життя», ні «Українська думка». Зате в «Українській думці» є переставленя слів у самому заголовку, що має дещо незручне звучання. В «Українській думці» написано «3вернення до вірних Священного Синоду владик Української Католицької Церкви». Ні в «Шляху», ні в «Українській думці» немає перед самим звернення жодного пояснення тоді, коли в тижневику «Церква і життя» є наступне пояснення: (залишаємо правопис оригіналу): «Синод відбувся в днях від 30-го січня до 12-го лютого. Перед закінченням Синоду Владики під проводом Блаж. Патріярха Йосифа зробили звернення до вірних, священиків і єпископів в Україні і всіх країнах нашого поселення та разом зі всіма рішеннями предложили Св. Отцеві Папі Іванові Павлові до одобрення. Якраз тими днями Св. Отець переслав Блаж. Патріярхові це Звернення до публікації з великим признанням, особливо за велику журбу про духовне добро вірних. Друкуємо це звернення нашого Синоду до вірних».
Біля цієї замітки немає жодного пояснення, кому воно належить: редакції «Церква і життя», Владиці Іванові Прашкові чи такий оригінальний текст Звернення? З цього преамбулю випливає, що це Звернення розіслав Патріярх чи, точніше, Патріярший Клирос? Все це трудно розгадати, а все ж таки хтось мусів би в цій справі дати вияснення.
Говорять різні люди, що це Звернення мало заступити Великоднє Соборне Послання. Під Соборним Посланням завжди був підпис «+Йосиф, Патріярх і Кардинал» та «Ієрархія Помісної Української Католицької Церкви». Під зверненням такого підпису нема.
Взявши все це до уваги, робиться прямо моторошно. В нашому журналі, як також в українській пресі, після Священного Синоду Помісної УКЦеркви з лютого 1983 р. появились прихильні статті про відбутий Синод і підкреслювалось, що наради були ділові. Очевидно, більшість авторів, які писали статті, не були на нарадах синоду і не могли бачити їх діловости, чи не так? Такі інформації виходили від самих учасників нарад синоду, а в деяких випадках від ділового секретаря о. д-ра Мончака, який видав чотири окремі комунікати про загальний перебіг нарад.
З першого документу, що його затвердив Папа Іван Павло II і що ним є «Звернення Владик Священного Синоду УКЦеркви до Вірних», а саме з його змісту не видно тієї діловости й упорядкованости. Було б цікаво знати, чи це «Звернення…» є вислідом вкладу праці всіх владик, чи був тільки один автор. Міркують, що автором цього документу мав би бути один з наймолодших владик, виключаючи нововисвяченого номіната-владику о. М. Гринчишина.
Як також досьогодні нам невідомо, за яким принципом, уставом чи законом був обраний новий Секретаріят Синоду, тоді, коли владики під час синоду висловлювались позитивно про діючий Секретаріят Синоду. До нового Секретаріяту Синоду обрано Владику Михайла Гринчишина, а діловим секретарем став о. Корчаґін, ЧСВВ, з Бразілії, який під сучасну пору перебуває у Римі та є керівником української радіопрограми при Ватикані. Звичайно, всі ці питання повинні бути подані до загального відома і виясненні. Без цієї комунікації виникають всякі непорозуміння й плітки, що витворюють нездорову атмосферу. Все це дає також певний несмак і передчуття, яких саме можна сподіватись рішень, що були прийняті під час нарад синоду. Правда, доведеться ще довгенько на їх появу зачекати, бо досьогодні ще не появились рішення синоду з грудня 1980 року. Хто про це міг би щось сказати, і зробити — тільки владики. Вони повинні стукати, щоб Апостольська Столиця ці питання не відкладала «ад календас ґрекас», але чи є такі відважні? Правильно Папа Іван Павло II під час своєї візити у Польщі говорив: «Польський нарід має право на свободу». Свята правда. Чи наші владики не могли б сказати, що наша, таки Помісна УКЦерква має право на існування хоч тут, у діяспорі.
