Салезіяни розпочинають свою працю молитвою і… «бансами» — кількахвилинними танцями, іграми, змаганнями. Радістю та миром вони відкривають молоді серця і надіються, що спільними зусиллями можна зробити багато добра для дітей та молоді. Від 1991 року ця надія дає рясні плоди в Україні. Сьогодні різні молодіжні проєкти згромадження салезіян ставлять у приклад, як слід працювати з молоддю.
Християнське виховання дітей та молоді — нелегке, але надзвичайно важливе і благодатне покликання батьків, церкви та народу. Одну з унікальних педагогічних систем любові, що насправді дарована Богом, впровадив св. Іван Боско, а згодом роз- винули його духовні учні Салезіянського Згромадження. Гідність та свобода молодої особи, її неповторна індивідуальність — це основи т. зв. «запобіжної» системи виховання, в якій зведені до мінімуму різного роду нагоди чинити зло. «Для вас я вчуся, для вас працюю, для вас живу, задля вас я готовий віддати навіть життя», — говорив св. Іван Боско. Його ідея та чин згуртували не лише монахів та монахинь, а й багатьох мирян — салезіянських співробітників, яким не байдужа справа становлення майбутніх поколінь.
Салезіянська запобіжна система виховання вражає своєю простотою і водночас глибоким духовним змістом. У ній легко створюють всі умови, що сприяють гармонійному і всебічному розвитку молодої особи, її потенційних здібностей та ресурсів, приділяють увагу пізнанню та засвоєнню духовних християнських, загальнолюдських цінностей, моральних засад, духовному культурному розвитку формуванню здорового та гідного людини способу життя. Дозвілля, ігри, розваги, спорт, гімнастичні вправи, змагання, особливо на свіжому повітрі, та багато інших рекреаційних заходів є дуже важливим елементом як для розвитку тіла, так і для розвитку душі дитини і тому мають дуже важливе місце в
системі салезіянського виховання. Саме ці рекреаційні моменти спонукують ініціятивність, підштовхують вперед вроджені здібності, розвантажують молодечу жвавість, імпульсивність, емоційність, допомагають зростати в повазі до інших, солідарності, жертовності, в особистій відповідальності, чесності, в додержуванні певних правил. Важливо, що вихователі і вчителі не стоять осторонь чи «над» дітьми, а беруть безпосередню участь у всіх видах ігор та розваг молоді.
Суттєвим елементом у салезіянській педагогіці є духовність, що формує засадниче значення і остаточну ціль виховних заходів: відкриття гідності, неповторності, цінності та цілей людської особи. На духовних основах також вибудовується виховання християнських педагогів, що є справою серця, і тому що «господарем людського серця є лише Господь,… ми нічого не зуміємо зробити, якщо Господь не навчить нас цього мистецтва і не дасть нам в руки відповідних ключів». Любов, до молодої особи, піклування про її виховання та гармонійний розвиток є провідниками цієї системи виховання, що виявляються в доброзичливості, взаємному приятельстві й довірі між вихователем та вихованцем. Учитель повинен говорити з учнем мовою серця, полюбити молодь і подбати про те, щоб вона його любила — це передумова успішності всіх виховних заходів. «Якщо хочете, щоб вас слухались, подбайте і старайтеся щоб вас любили». «Хто хоче, щоб його любили, мусить дати по собі пізнати, що він щиро любить. Майте щирі приятельські та родинні стосунки з вихованцями, особливо на перервах і в позакласний час, без них неможливо побачити любови а без любови не може бути довіри» (св. Іван Боско). Важливим вкладом Салезіянського Згромадження у справі виховання є соціяльна праця з дітьми та молоддю, особливо зі сиротами, безпритульними. Для них створюються спеціяльні будинки-притулки, де панує родинна атмосфера і доброзичливе приятельське піклування. Салезіяни працюють також з неповнолітніми правопорушниками, які стали на шлях злочинності й були притягнуті до кримінальної відповідальності. Органи місцевих судів доручають їх салезіянам для реабілітації, соціяльної, психолого-педагогічної, медичної, правової підтримки.
Школи та інші освітньо-виховні інституції, які провадять салезіяни в деяких країнах, стають проводирями для всієї народної системи освіти й виховання. Зараз салезіяни працюють у галузі освіти та виховання молоді на 5 континентах світу в 128 країнах (близько 17 тисяч священиків і братів, понад 15 тисяч сестер). Щоважливо — перевагу завжди надають найбільш знедоленій, опущеній і бідній молоді не залежно від її конфесійної приналежности й віросповідання.
Салезіяни в Україні
Ще починаючи з тридцятих років ХХ століття, українські салезіяни східного обряду жили і працювали в Римі та Буенос-Айресі. За стараннями митрополита Андрея Шептицького українські юнаки їхали на навчання до салезіянського згромадження в Італії, але потім не змогли повернутися в Україну з огляду на Другу світову війну, прихід комуністичної влади та переслідування УГКЦ. Але, їхня активна діяльність відбувалася і в діяспорі. Протягом десятиліть, аж до 1996 року, в Римі існував ліцей для українських юнаків і з діяспори, і з України.
З виходом УГКЦ з підпілля Салезіянське Згромадження розпочало свою душпастирську і педагогічну працю в Україні, працюючи у східному візантійському обряді, рідному для більшості українців. Водночас в Україні також працюють салезіяни латинського обряду, вони є вихідцями з родин польського походження і обслуговують латинські парафії у Бібрці, Перемишлянах, Одесі, Коростишеві.
Перший осередок салезіян східного обряду в Україні був заснований 1991 р. у місті Львові на вул. Личаківській, 175, де народилася парафія Покрови Пресвятої Богородиці. При парафії діє перший салезіянський ораторій — молодіжний заклад, в якому в позашкільний час та у вихідні молодь має змогу відвідувати різні гуртки відповідно до своїх зацікавлень, пізнавати основи християнської віри і загалом провести час в здоровому веселому середовищі. Багато серед них стають активними помічниками братам-салезіянам – аніматорами – хлопці та дівчата від 14 років, які відчувають покликання добровільно працювати віддавати свій час, сили та здібності на волонтерських засадах задля добра та виховання своїх молодших друзів іа ровесників. Вишкіл аніматорів – це також хороша школа для молодих людей проявити свої лідерські та організаторські здібності.
При Салезіянському центрі у Львові діє «Спортивний клуб Дон Боско», в якому вже багато років існує футбольна команда «ФК Покрова», що грає у першості дитячо-юнацької ліги України, а також у турнірах різних рівнів. У травні 2003 року почав діяти професійно-технічний молодіжний навчальний
центр ім. св. Івана Боско, де молоді юнаки та дівчати мають змогу здобути фах комп’ютерного спеціяліста, кравця, столяра. Переважно тут навчаються діти-сироти, діти з малозабезпечених та багатодітних сімей незалежно від їх конфесійної приналежности. Подальшого розвиток Центру зупиняє відсутність гуртожитку, де б могли проживати учні зі сіл та районних центрів.
Веселі канікули
Від самого початку діяльности у Львові брати-салезіяни розпочали також свою виховну працю під час літніх канікул. Для того, щоб надати можливість здорового дозвілля дітям, юнакам і дівчатам під час літніх канікул, був створений денний духовно-рекреаційний табір «Веселі Канікули». Після кількох вдалих років проведення табору салезіяни згодом отримали запрошення провести «Веселі Канікули» в інших куточках м. Львова та областях України. Кількість учасників літнього табору «Веселі Канікули» щорічно збільшується і нині сягає понад 2000.
Впродовж різдвяних канікул молодь також заохочують цікаво провести вільний час. Владика Андрій Сапеляк, котрий своєю поставою чи не найякравіше представляє молодечий запал салезіян, поїхавши на 80-му році життя із пасторальною місією в місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де працює понині, організовує різдвяні гостини східно-української молоді у Львові. Молодих парафіян з Верхньодніпровська часто запрошують на святкування Різдва до Львова.
Розвиток служіння: із «бансами» в майбутнє
Від 2005 року салезіяни прийняли під свою опіку провід Католицької приватної гімназії ім. бл. Климентія Шептицького. В 2007 році офіційно відкрив свої гостинні двері для одинадцятьох мешканців Родинний Дім «Покрова».
Віднедавна в Ужгороді діє ще один салезіянський ораторій під проводом отця Стефана Урбана, а на запрошення Глави УГКЦ Патріярха Любомира Гузара салезіяни працюють над тим, щоб розпочати діяльність у Києві.
Брати і сестри салезіяни сподіваються на майбутню співпрацю з різними церковними, громадськими та державними інституціями в соціальній підтримці дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківської опіки, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей, безпритульних.
о. Андрій Платош, вікарій, відповідальний за преновіціят
Ігор Хім’як, третій чин
