Так затитулував свою примітку про чергову відмову Апостольської Столиці признати Патріярхат УКЦеркві дописувач «Дзєнніка Польського» за 31.3.1993 р. Нав’язуючи до факту, що рішення Синоду єпископів УКЦ з травня минулого року до сьогодні не є затверджені Ватиканом, отже тим самим не можуть бути опубліковані та уведені в життя, — автор допису широко розповідає, що Патріярх Російської Православної Церкви постійно гостро виступає проти папи та політики Ватикану та що Ватикан постійно робить поступки. Останньо припинено передачі Ватиканського Радія російською мовою. А свої висновки подій такі: «Коли Російська Православна Церква не піде на ніякі уступки — то взагалі ніякого діялогу бути не може». А кінчає допис такими міркуваннями: «Немає сумніву, що в ім’я справедливости УКЦ Патріярхат належиться. Створено вже Український Православний Патріярхат під проводом Мстислава. Хоч Москва його не признає, але українці не багато тим переймаються… Ті, що знають Росію, здають собі справу, що політика постійних уступок вкінці заломиться, але при тому підважить довір’я до церковної влади. Коли Ватикан і надалі буде неуступчивим до оправданих домагань українців, то можна чекати нової схизми в Церкві…».
Один католицький священик, що довгі роки перебував на засланні, сказав: «Краще український горобець у жмені, ніж російський канарок на даху!». Допис підписав «Опет», який часто містить доволі вірні огляди з церковного життя.
Дописувач підкреслює, що до тепер перепоною для признання найбільшій Східній Католицькій Церкві статусу патріярхату були церковні закони: не було своєї території. Тепер вже є територія, але Апостольська Столиця продовжує свою відмову мотивами технічної натури, тобто побоюванням, що признання патріярхату УКЦ може від’ємно відбитися на діялозі. Отже, вже не канонічні причини, а суто політичні.
На цю саму тему пишуть інші журнали, які розглядають церковні справи. Наприклад, «Таблет» з 27.2.1993 p., згадуючи про «Бурю в Торонто» в наслідок призначення Ватиканом адміністратора для УКЦ Торонтської єпархії поки ще живе там діючий єпископ Ізидор Борецький. Ця криза викликана саме незатвердженням по нинішній день патріярхату УКЦ та стосованням до УКЦ римо-католицьких церковних законів.
«Культура» з Парижу ч. 2, 1993 р. у дописі Домініка Моравського, який розглядає причини скреготів між УКЦ і Польською Римо-католицькою Церквою в Україні, вказує теж на несправедливі потягнення Ватикану відносно нашої Церкви. Він, між іншим, наводить таку причину, чому Апостольська Столиця досі не признала УКЦ патріярхату. Раз — це небезпека, що саме тепер проголосити офіційно створення українского патріярхату УКЦ може пошкодити розвиткові діялогу з Російською Православною Церквою. Але він теж підкреслює іншу причину. У Києві вже існує, хоча ще не визнаний, Патріярхат Української Православної Церкви. Отже, коли б тепер проголосити український католицький Патріярхат, то він був би лише Львівським, а не Київським. Бо УКЦ поза Галичиною та Закарпаттям не має покищо своїх єпархій у Східній Україні.
У англомовному католицькому місячнику «30 днів» ч. 12 1992 р. дуже обширні міркування Лючіо Брунелі про справи нашої Церкви, а зокрема про перипетії домагань та відмов Ватикану признати нашій Церкві Патріярхат. Він відзначає, що у Східніх Церквах Патріярхат — це найвищий почесний титул для Церкви. Але з тим титулом в’яжеться найвища форма церковного самоуправління, допускаємого в Католицькій Церкві. Патріярхальна Церква призначає сама своїх єпископів. Установляє нові єпархії та вибирає Патріярха з обов’язком лише зголосити папі… Тепер УКЦ осягнула свою незалежність, голова УКЦ Любачівський перейняв у посідання давній престіл у Львові як Архиєпископ. Та Ватикан ще вагається. Вправді немає вже залежности від комуністичної влади, але виринули нові комплікації…
На початок, це справа екуменічна. Українці-католики є агресивні та антиекуменісти, тому є червоною плахтою для росіян, і коли б папа їх вивищив, то хто знає, що може статись. Можливости на зговорення із «Церквою-сестрою» стало б мало можливим. Отож перешкода є політично-націоналістичної натури…
А друга причина, то та сама, що подав Моравскі у журналі «Культура». Уряд України підтримує український православний Патріярхат, отож проголошення папою українського католицького патріярхату було б накинення своєї волі урядові України сторонніми чинниками.
Стільки про ці справи пишуть чужинці.
