1. Мирянські Загальні Збори Центрального Патріярхального Комітету Помісної Української Церкви (ЦПКПУКЦ) у Великій Британії долучуються до торжественних ювілейних святкувань 85-ліття народин, 60-ліття єрейських свячень і 15-ліття звільнення з московської каторги їх Блаженства Патріярха Отця Йосифа І і шлють Йому найщиріші побажання многих і благих літ, як також запевнення синівської відданости й матеріяльної підтримки у змаганні за закріплення та розбудову патріярхату Помісної УКЦеркви.
2. Мирянські Загальні Збори ЦПК висловлюють із глибини серця найсердечнішу подяку їх Святости Патріярхові о. Йосифові І за дар у висоті чверть мільйона фунтів на закуп і створення Філії Українського Католицького Університету в Лондоні.
3. Збори вітають Владик та священиків ПУКЦеркви, які разом з їх Святістю Патріярхом о. Йосифом змагаються за визнання належних прав ПУКЦеркві.
4. Збори вітають найсердечніше Отців Душпастирів з Риму, присланих на прохання мирян їх Блаженством Патріярхом для духовної обслуги, дякують їм за віддану й повну посвяти релігійну опіку, і заявляють їм, справжним сівачам Христової Правди і Благовісти, всесторонню піддержку.
5. Збори вітають Українське Світове Патріярхальне Об’єднання (УПСО), його Провід і всі Крайові Патріярхальні Товариства, Організації і Комітети, їхнє членство, а рівночасно висловлюють вдячність за солідарність та моральну підтримку.
6. Загальні Збори ЦПК стверджують, що ватиканська східня політика «діялогу» з Російською Православною Церквою, агентурою атеїстичного режиму під контролем КҐБ, являється абсолютно нехристіянською і аморальною. Ця політика не принесла свободи віри та полекші для віруючих в московській імперії, одначе стає перфідно використовувана Москвою для осягнення її мети запанування над світом.
7. Збори рішуче протестують проти постійного нехтування, а навіть заперечення Ватиканом прав Помісної УКЦеркви, гарантованих Берестейською Унією, її права самостійно управляти собою, що також відбувається всупереч постановам Отців Ватиканського Собору II, де виразно стверджено, що Східні Католицькі Церкви «… мають право й обов’язок рядити собою». Поневолена Україна і її Церква визнає Український Католицький Патріярхат.
8. Збори протестують проти нехристиянського й негідного трактування Східньою Конґреґецією та деякими одиницями ватиканської влади особи Блаженнішого Патріярха о. Йосифа, Ісповідника Віри і світоча всієї Вселенської Католицької Церкви.
9. Загальні Збори ЦПК найрішучіше засуджують дотеперішню діяльність монс. А. Горняка як негідну єпископського сану, ворожу і шкідливу для Вселенської Католицької Церкви і Помісної Української Церкви і Помісної Української Католицької Церкви. Така діяльність іде безпрецедентно по лінії бажань Москви до послідовного розкладу та ліквідації ПУКЦеркви й наносить жахливі наслідки для екуменічного руху у Вселенській Церкві. Загальні Збори стверджують, що в наслідок цього поступування монс. А. Горняк утратив авторитет перед подавляючою більшістю повірених його духовному проводові Церкви, а перш усього — духовні потреби й добро вірних, добро душ, зокрема молоді, вимагають, щоб він найскорше залишив терен українського екзархату у Великій Британії.
10. Збори засуджують і нап’ятновують образливі публичні виступи монс. А. Горняка і деяких його душпастирів проти ПУКЦеркви і її проводу в англійській пресі, радіо і телевізії.
11. Збори звертаються до всіх тих священиків які з різних мотивів не співпрацюють з мирянами в своїх парафіях, щоб вони зревідували свою дотеперішню поставу і в християнському дусі завели мир, любов і пошану до Голови нашої Церкви, їх Блаженства Патріярха о. Йосифа І, як і до Патріяршого Руху.
12. Загальні Збори ЦПК апелюють до Ватикану, як до одного із сиґнаторів Гельсінської Угоди виконати свій християнський обов’язок і рішуче та отверто стати в обороні переслідуваних українських Церков та її вірних в підсовєтській Україні, як і в обороні потоптаних Москвою національних і людських прав на Україні згідно із проханням їх Блаженства Патріярха о. Йосифа та українських Владик з дня 13 грудня, 1976 року. Стогін переслідуваних за віру має бути вислуханий.
13. Мирянські Загальні Збори закликають весь український Божий Люд в ім’я Христової і Української Правди, щоб скріпити ще більше активність за утвердження патріярхату Помісної УКЦеркви під проводом їх Блаженства Патріярха о. Йосифа І.
Лондон, 6 травня, 1978.
