Леся Храплива-Щур
Рік Марії
Вітай, Маріє, нам у СІЧНІ,
У вирі зоряних сніжин,
Коли, назустріч тузі вічній,
Іде до нас Твій Божий Син!
Як радістю для Симеона
Ти в ЛЮТОМУ ідеш у храм.
Співаємо під голос дзвона
Хвалу Тобі й сімом мечам.
У БЕРЕЗНІ, коли Ти, Мати,
З Христом у смутку і журбі,
В молитві й пості дай нам стати,
«Свята» підпорою Тобі.
Коли благословить нам КВІТЕНЬ
Повстання вічного Життя,
Воскресні, янгольські привіти
Прийми й від нас, о Пресвята!
У ТРАВНІ пишному, Маріє,
Під радісний конвалій дзвін
Несемо ми свої надії,
Тобі в подяку і поклін.
У ЧЕРВНІ, у Зелені Свята,
Ликує Духом Божий світ,
Дозволь у дусі й правді дати
Тобі, Пресвітла, наш привіт.
У ЛИПНІ, коли збіжжя спіє,
У ласці сонця і красі.
Дозволь зібрати нам, Маріє,
У мирі дари Божі всі.
У СЕРПНІ щедрому в нас свято,
Тобі ми дякуємо враз,
Що Ти, душею й тілом взята
У небо — не покинеш нас.
Як ВЕРЕСЕНЬ погідний злине,
Спішить у школу дітвора.
Твої, Маріє, Уродини
Тобі хвалу нести, пора.
Як у промінні ЖОВТНЯ листя
Розблисне золотом нам знов.
Благаємо Тебе, Пречиста:
Прийми нас всіх під Твій Покров!
У ЛИСТОПАДІ, як хрестами
Дерева чорні ставить час,
Молись, Маріє, разом з нами,
За тих, що полягли за нас.
У ГРУДНІ, Богові на славу.
Вступаєш в храм, Святе Дівча,
Ми просимо: дозволь ласкава
Служити в храмі — до кінця.
Тобі віддав Твій Син, Пречиста,
І кожний місяць, день і рік…
Хай лине пісня урочиста
На Твою славу і повік…
Микола Бірюк
Вороніж—Росія
Ікона
Шевченко малює ікону:
Спаситель на грішній землі,
В волоссі заховані скроні
І смуток в піднятім чолі.
Спрямовані очі до неба,
А думка — до Бога-Отця:
Прощення він просить від себе
За людські гріхи у Творця.
Долонями складені руки,
Смирення і святості німб.
Він дозволу просить на муки
За грішних, бундючних панів.
За те, що людей мордували.
Знущались з своїх вірних слуг,
Що їх за людей не вважали,
За гори невимовних мук.
За ріки пролитої крові
В угоду пихатим царям.
За чорні дівочії брови,
Що продані в дім владарям.
На світі цім правди немає
В безмежному морі спокус.
Тому в височінь поглядає
На чистеє небо Ісус.
Мирослав Кривий
Мати
Твоє добро й горе,
Розділяє мати,
І хоче для тебе
Все серце віддати.
Коли твоя ненька
Вже стане старенька.
Пам’ятай же, сину,
Про маму єдину.
Не забудь же, сину.
Ані на хвилину,
Свою рідну маму
На світі єдину.
Кривий Мирослав
Підволочиськ
Ми сміло йдім вперед
Ми сміло йдім вперед,
Як лицарі до бою,
І не вступаймося назад
Ані на крок ногою.
Хоч знаємо, що впереді
Тверді, високі скелі,
А ми спільним рам’ям
Проб’єм шляхи веселі.
З’єднаймося, збратаймося
В одну міцну громаду,
А навіть в критичний час
На все найдемо раду.
Богдан Мигаль
Любіть рідне слово!
Зринають роєм думки за думками,
Приймають форму милозвучних слів,
Стають слухняно рівними рядками…
Я кожне слово в душі пережив!…
Яка ж ти гарна, моя рідна мово,
Які прекрасні у тебе слова:
«Любов і сонце, Вітчизна чудова,
Земля і небо, квіти і трава»…
І найдорожче в світі слово «Мама»,
Яке я першим вимовив в житті,
Воно для мене дзвеніло піснями
У горі й щасті, в радості й журбі.
І найрідніше слово «Україна»,
І повноводний Славутич «Дніпро»,
Вони звучать, бо пісня солов’їна,
Вони любові вічне джерело.
«Дитинство, юність і перше кохання»,
Які це чисті, дорогі слова…
«Завітні мрії й світлі сподівання,
Добра і Правди джерельна вода!»
«Сім’я, родина, народ, Батьківщина,
Душевні вірші, музика і спів»,
І слово горде, священне «ЛЮДИНА»
Творець натхненний всіх понять і слів!…
