За вересень у нашому журналі була надрукована стаття д-ра Михайла Воскобійника, відомого українського громадсько-політичного діяча, під назвою «Гідне місце для Патріяршого Греко-католицького Собору в столиці України». Ця ж сама стаття була надрукована в інших пресових органах. Змістом статті М. Воскобійника був своєрідний протест на демонстрацію, як пише автор, «групи прихожан Православної Церкви, підпорядкованої Московському Патріярхові у Києві, щоб накинути свою імперську волю українському суспільству з метою не допустити Літургії 18 липня та посвячення площі для збудування майбутнього Патріяршого Собору Успення Пресвятої Богородиці Греко-католицької Церкви цього дня».
На статтю М. Воскобійника з’явився на сторінках «Українських Вістей», що з’являються у Детройті, «Лист до редакції» Зиновія Туркала. Автор листа робить наступне ствердження: «Я не забираю, звичайно, слово в релігійно-церковних питаннях. Проте, ця стаття написана людиною, далекою від зрозуміння релігійних процесів, відсталою в знанні про недавні події в церковному житті, переконала мене, що не можна залишити її без відповіді.
Неможливо відповісти на таку мішанину гороху з капустою в короткій газетній статті. Бо тільки серйозне ознайомлення з дійсним комплексом міжконфесійних відносин і їх історією зможе дати право людині виступати публічно в такій надзвичайно важливій справі, від якої, можливо, буде залежати існування українців як нації».
Мабуть, шановний автор листа, який ніби знає всі процеси православ’я, а зокрема сучасних процесів, але, мабуть, йому невідомо, що Українська Автокефальна Православна Церква чомусь вперше відродилась не в Києві, але на західніх землях і в її постанні допомагали і благословили українці греко-католики.
Ми маємо велике зрозуміння до автора листа, але, на жаль, йому багато питань трудно зрозуміти, так само як йому трудно зрозуміти, що Кирилівська церква є «нічиєю», мовляв, так автор листа твердить — « належить українському народові й Українській Православній Церкві». Говорячи мовою автора, а греко-католики не є українським народом, а що з протестантами і баптистами-українцями, вони не належать до українського народу? З цілого листа Зиновія Туркала випливає, що він має серйозні труднощі у розумінні релігійно-церковних і соціологічно-політичних питань.
Цікаво, чому ці православні, які є великими антикатоликами, не демонстрували і не демонструють проти Римо-католицької Церкви, яких у самому Києві є кілька церков, а на периферії є їх більше. Цікаво, чому римо-католицизм є кращий, а український греко-католицизм є такий поганий і небезпечний? Чи не час православним позбутись заяложених промосковських стереотипів? Українська Католицька Церква ніколи не виклинала гетьмана Івана Мазепу. І Краще, шановний пане Туркало, шукати нам доріг до єдности, чим до роз’єднання, бо останнє, без найменшого сумніву, легше робити. Дорога, яку вибрав М. Воскобійник, нам, українцям-католикам, ближча.
