на посвяченні церкви Успіння Пречистої Діви Марії в Міссіссаґа в 1976 р.
Вітай, о душ зболілих Патріярше,
Між нами ти, хоч не було надії!
Благослови готове діло наше:
Звершили ми, тепер хай ласка діє.
Цю Церкву наша віра збудувала,
Як Братську Церкву на львівській сторожі,
Щоби над нами руки простягала
Жива в Успінні рідна Мати Божа.
Ми віримо: не золото текуче,
Ані лукавство князя цього світу,
А справедливість Божа всемогуча
Над нами сонцем праведним засвітить.
Не насміються недруги нещирі
Над тими, що несуть вінки тернові;
В безхмарній славі, в непохитній вірі
Постануть Ісповідники Христові.
Ми віримо: настане ждана воля,
Засудять злом самі себе тирани.
Засяє знов над Юром авреоля,
І над Дніпром Андрея хрест постане.
Тебе ж Бог нагородить, Блаженніший,
Пророцтвом патріяршим Авраама:
Твій рід, від зір на небі численніший,
Повік сторожитиме Правди храму.
У вічність розростуться покоління
Твоїх дітей — у вірності й завзятті,
У невичерпній славі Україна
Нестиме духа Твойого печаті.
Палають свічі віри в нашім храмі,
Бажання линуть запашним кадилом.
Благослови ж пробитими руками,
Щоб добре зерно — добре зародило!