БЛАГОСЛОВЕН, ХТО ЙДЕ В ІМ’Я ГОСПОДНЄ!
Таким привітом священного Писання вітаю Ваше Блаженство в цьому храмі Святої Божої Премудрости, якого посідання Ви сьогодні берете в свої святительські руки як кардинал римської Церкви волею Святішого Отця, а теж її духовним власником як спадкоємець і наслідник престолу Львівської Митрополії. Як Владика цього славного престолу, силою його поваги і сьогодні окремого свідчення про Христа, Ви стали кардиналом Вселенської Церкви, а храм цей є наче перенесеним владичним храмом св. Юра у Львові, на якому не можете сидіти врага ради.
Ви одідичили храм Божої Премудрости з рук його будівничого святої пам’яти Патріярха Йосифа, що багато літ, а навіть в неволі, мріяв про таке світле діло в Римі і совершив його. Сьогодні Ви — Владика цього храму. З ним спочили на Ваших раменах і великі відповідальності та обов’язки берегти, боронити велику спадщину Української Церкви і свідчити про неї перед світом, перед Церквою і навіть перед ворогом, що намагається цю спадщину знищити і її викорінити.
Тим то і великий цей день у Вашому житті та в житті нашої Церкви. «Сей день, єгоже сотворив Господь, возрадуємся і возвеселімся в онь». Нехай радіє наш нарід, нехай торжествує наша Церква, бо «зглянувся на смирення слуг своїх Господь… скине могутніх з престолів і піднесе угору смиренних» (Лук. 1, 48, 52). Якою багатомовною може бути в цю хвилину для Вас, Блаженніший Владико, в устах Ваших цей чудовий псалом (Пс. 5) Давида, яким оспівував він свій вхід у ним споруджений скромний храм-шатро: «Увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого в страсі Твоїм! Господи, настав мене правдою Твоєю… І нехай возвеселяться всі, що уповають на Тебе, повік возрадуються, і вселишся в них: і похваляться тобою ті, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословиш праведника, Господи; як оружжям благовоління вінчав Ти нас».
о. Іван Хома
Храм Св. Софії 13 жовтня 1985 р.
