Дорогі Брати і Сестри!
Святу Літургію, яку Ви тепер слухаєте, служать Отці-Василіяни. Через Ватиканське радіо наші Отці промовляють до Вас уже п’ятдесят другий рік. Вони передавали Вам вісті про життя нашої Української Католицької Церкви. Всі ми разом уболівали з Вами під час її переслідування, терпіння і втрати. А зараз радіємо її здобутками. Наше завдання було і є потішати Вас і підтримувати Вас на дусі, повчати, а зокрема разом з Вами молитися.
Сьогодні з Вічного Міста, з Риму ми пересилаємо Вам, нашим братам і сестрам на рідних землях, наш найкращий як і небуденний привіт з нагоди двотижневих генеральних нарад Отців-Василіян, зібраних із цілого світу. На ці наради, сьомі з черги римські, з’їхалися до Риму настоятелі і представники з одинадцятьох Василіянських провінцій, підпровінцій і делегатур. Отці приїхали зі східньої Европи, як і з Південної і Північної Америки. Є тридцять чотири учасники, які виступають в імени понад п’ятисот п’ятдесятьох членів, Василіянських монахів, а саме з України: Галичина і Закарпаття, з Чехо-Словаччини, Мадярщини, Румунії, Польщі, Аргентіни, Бразілії, Канади і Сполучених Штатів Америки. Між протоігуменами і представниками є отці з Галичини і Закарпаття, яких Ви знаєте, бо ж вони ревно працювали серед Вас на рідних землях, в катакомбах, під час найтяжчих переслідувань, а зараз ті ж отці розширюють свою працю для Вас із своїх манастирів.
В історії Василіянського Чину, від часів Митрополита Йосифа Веньямина Рутського і св. Йосафата — це вже п’ятдесят треті загальні наради, а шістнадцяті, які можна назвати загальними — повними, бо у тих нарадах беруть участь усі Василіянські провінції. Це перший раз, після кількох десятиліть, зібралось так багато Василіянських представників з різних країн світу.
За приписами Василіянських правил, ми кожних щочотири роки збираємось на так звані Генеральні Наради — збори, щоб обміркувати стан нашого Чину, окремих провінцій з різних країн світу, які становлять одне моральне тіло — один Василіянський Чин. Ми наслідуємо приклад апостолів, які зійшлись у світлиці тайної вечері в Єрусалимі по Ісусовому Вознесінні. Апостоли перебували там однодушно на молитві (Діяння 1, 12-14), поки не зодягнулися в силу Святого Духа, який мав зійти на них, щоб вони, за словом Ісуса, «були свідками його в Єрусалимі і у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Діяння 1, 7-8). Наше наставлення висловлюємо словами псальмопівця, який каже: «Я роздумую про мої дороги і спрямовую мої стопи до твоїх свідоцтв [Господи]» (Пс. 119, 59).
Для нас, Василіян, це зібрання є незвичайною нагодою ширше і краще познайомитись один з одним, нашою працею у різних країнах, підходом до неї, як і відмінними та пекучими потребами кожної Василіянської провінції. Це пізнавання один одного дасть нам можливість ще краще скріпити вузли братньої любови, що є питомою рисою Василіянського Чину; а ця братня любов ще більше має розбудити наше бажання віддати себе на службу, поміч нашим співбратам по Чину, де б не проживали. Таким чином скріпимо Містичне Тіло Христове, тобто Церкву, зокрема на наших рідних землях, де вона зазнала так багато шкоди.
Зокрема сьогодні ми свідомі і чутливі на великі зміни на наших рідних землях, які колись були в неволі, де Церква мусіла зійти в підпілля, щоб себе рятувати. Шукатимемо ще більше нагод до взаємної помочі і співпраці, бо ми — Містичне Тіло Христове, про яке так широко пише св. Апостол Павло: «Кожне тіло, складане та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові» (Єф. 4, 16)… «Бог так уклав тіло, щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали… однаково один про одного. І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1 Кор. 12, 25-26).
Ми постійно пригадуємо собі про те, що Святий Дух обдаровує нас різними дарами. Одні мають слово мудрости, тобто дар викладати найвищі християнські правди — інші слово знання, тобто дар викладати початкові правди. Одні мають дари управління, а другі —учителювання. Ми свідомі, що кожному дається виявлення Святого Духа на спільну користь — для добра Чину, який покликаний працювати для добра Христової Церкви.
Беручи до уваги незвичайні потреби наших вірних, зокрема потреби тих із держав Східньої Европи, і свідомі того, що маємо обов’язок уживати наші окремі дари на спільну користь, ми будемо старатися шукати практичні способи допомагати один одному, бо ж у здоровому тілі всі члени співпрацюють, один одному помагають.
Ще недавно держави, далеко віддалені одна від одної широким океаном, не завжди звертали увагу на стан і потреби інших. Політика відокремлення — так звана ізоляція — переконувала їх, що вони забезпечені від воєнних нападів та їх наслідків. Такі країни тішилися своїми добрами, не звертали уваги на небезпеку вичерпання запасів нафти чи забруднення повітря тощо. Сьогодні ті держави бачать свою помилкову поведінку. Вони змушені звертати увагу на свою власну поведінку, як і потреби своїх сусідів.
Всім християнам, а зокрема нам, монахам, які прямуємо до досконалости, св. Павло звертає увагу на потребу всіх членів, щоб вони працювали однозгідно — бо ж член від члена не може відділитись, відокремитись. Св. Павло напоминає: «Око не може сказати руці: ти мені не потрібна» (1 Кор. 12, 21). Подібно і ми, Василіянська спільнота — одне тіло, частина нашої Церкви. В нас є різні провінції, і в них різно обдаровані члени, а ми всі — потрібні. Ніхто, жодна провінція сама по собі не є самодостатньою, щоб змогти тільки сама успішно працювати і розвиватися без помочі інших провінцій. Навпаки, коли ми ділимося зо своїми силами, талантами, то тоді вся наша спільнота поступає вперед і наше монаше тіло скріплюється і розвивається для добра Церкви.
Між завданнями загальних нарад Василіянського Чину є вибір нових дорадників-консульторів для головного настоятеля, Протоархимандрита. В четвер учасники наших нарад вибрали отців, які на наступні чотири роки виконуватимуть завдання радників для Всесвітлішого Отця Протоархимандрита Ісидора Патрила. Ось їхні імена: о. Атанасій Пекар — заступник Протоархимандрита, о. Северіян Якимишин, о. Віктор Батіх і о. Елевтерій Дмитрів. Бажаємо новій Василіянській управі Божого благословення, зокрема кріпкого здоров’я, щоб вони могли успішно виконувати свої важкі обов’язки для добра Василіянського Чину, нашої Церкви і нашого українського народу.
Ми свідомі того, що хоч як ми працювали б — орали б, сіяли б, то тільки Бог дає благословенний дощ, зріст і успіхи. Тому то за прикладом св. Павла ми звертаємося до Вас, наших братів і сестер, і просимо Ваших молитов. Моліться гаряче за успіх наших генеральних нарад та нашої майбутньої праці. Разом з Апостолом Павлом просимо: «Благаємо Вас, брати, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю духа — ревно змагатися з нами в молитвах за нас до Бога, щоб служба наша була всім приємна» (Рим. 15, 30). Моліться за всіх нас, «щоб Бог, коли уста наші відкриємо, дав нам сміливо звістувати тайну Євангелія — щоб ми говорили сміливо про неї, як нам належить» (Єф. 6, 18-20).
