Хмарним ранком в неділю 13. серпня ц. р. автокарами і автами з’їжджалися з усіх усюдів українські прочани, щоб взяти участь у братолюбній зустрічі у стіп Божої Матері убогих у Банни. В прощі взяло участь понад 600 вірних і 6 священиків: (о. крил. Фуканчик, о. митр. Кіт — оба з Бельгії, о. Нарожняк з Франції, о. ігумен Рижак, о. Ґіз і о. Коваль з Німеччини.).
Від 10 до 14-тої год. сповідали прочан отці Рижак і Кіт Іван. До св. Причастя приступили кількасот вірних. Три священики причащали довгі ряди прочан і багато пісень переспівано, заки останній причасник відійшов від Господньої чаші. Пополудні випогодилось, щоб зогріти Божий Люд.
Проповідь виголосив о. рад. Зенон Нарожняк з Ліль, продовжуючи минулорічну духовну науку — про підготовку до славного ювілею. Бо й проща наша була під цим ювілейним знаменом, як вказав наш Блеженніший Патріярх у свойому листі:
«Благословення для Вас на прощу до Банни і нехай вона буде у Вашім поселенні Бельгії гарним початком приготувань до великого ювілею 1000-річчя хрещення Руси-України. Про це тепер думаймо, для цього тепер працюймо, щоб ми гідно відзначили тую святу хвилину в нашій історії…»
Цей лист, як теж і другий від Блаженнішого, в якому дякував за привіт з Люрду («велика дяка українським паломникам з Бельгії за ласкаву пам’ять і молитви у стіп Люрдської Богоматері. Щоб Вона вислухала їх і відплатила Вам своїм могутнім материнським заступництвом….) відчитав перед св. Літургією о. рад. 3. Нарожняк, як також заповів порядок прощі.
Українські прочани прийшли до Банни під двома кличами:
ЗА ДУХОВУ ОБНОВУ і ЗА ПОВОРОТ ВІДПАВШИХ І ВСІЄЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ДО РІДНОЇ ЦЕРКВИ.
Українське жіноцтво в Лієжі-Серені прикрасили нашу св. Літурґію як і пополудневий молебень, що його відслужив о. 3. Нарожняк перед іконою «Нерушимої Стіни», тримаючи свої прапори, що надавали гарне обрамування нашим богослуженням. Льєжко-серенські співаки проводили всенароднім співом. На грудях кожного паломника красувалась гарна стрічка синя чи жовта з іконою Божої Матері і написом: «Пам’ятка з прощі до Банни 1978-1988», (дякуємо сердечно п. др. Р. Смикові зі ЗСА за підготовку і жертвування цих стрічок), пригадуючи вірним наші обов’язки впродовж тих 10 років підготовки. Це завдяки управі Патріярхального Т-ва в Бельгії прочани могли прикрасити свої груди цими стрічками.
При кінці св. Літургії відслужено соборно панахиду за спокій душі Вселенського Архиєрея Папи Павла VI., до якої стануло 6-ох священиків. Молитвою за Патріярха закінчено Божу хвалу!
Як гарно, коли всі українські прочани об’єднані біля Батька і Глави рідної Церкви, Блаженнішого Йосифа. Яку духовну силу представляємо, коли зі 600 уст полине до Творця могутнє «Господи помилуй» за свій нарід і Церкву! Тому то й тяжко зрозуміти тих кілька десяток, що відступили від цієї єдности зі своєю рідною Матір’ю-Церквою і блукають одинцем по чужих дорогах! Жаль огортає людину! От одному нашому душпастиреві з Бельгії о. Ген. вікарій відібрав юрисдикцію, щоб не міг помогти сповідати вірних на прощі в Банни, а другий, перестрашений (але пише дуже «відважні» вірші), відслужив св. Літургію у своїй парафії для… трьох людей! Щоб тільки задовільнити «начальство»! Чи не прикре це явище? Деж людська гідність? Деж боєвий дух священика боротись і змагати за справедливість і хвалу Божу? Миж живемо не в середньовіччі, але в добі II. Вселенського Собору, коли то і «скромний» мирянин має право висказати свою думку! Але чи всі наші владики і священики погодились з тим?
На тлі гарно відбутої прощі — це хмарка людської немочі та незрозуміння. Але хай Господь і їм прощає це все, бо дійсно «не знають, що творять».
Усі візьмімся до праці над собою, щоб якнайбільше використати цих 10 літ і зустріти величаво славне 1.000-річчя.
