Радуйся благодатна, Господь з Тобою!
Благословенна Ти між жінками! (Лк 1, 28)
Бачили ви коли особу, яка була вдивлена в якийсь незвичайний твір мистецтва, або була заслухана в якусь чудову музику, чи була зачитана в літературний твір високої мистецької вартости? Ця особа не чула, що ви її кличете, не чула гамору світу, не бачила всього того, що її окружало. Коли врешті відповіла на ваш заклик, виглядало, наче б вона пробудилась з якогось гарного сну, жалувала що ви їй перервали той сон і не скоро приходила до свідомости про дійсність, в якій находилась. Так переживала та особа красу людського твору, його зміст і його незбагненого духа.
Щось подібного переживає Церква сьогодні у виїмковому празникові на честь Матері нашого Спасителя — Її Непорочного Зачаття, тобто події з Її життя, коли Вона почала з Божої волі своє існування в лоні своєї матері Анни. Те Її Зачаття було виїмкове, одиноке, не як кожного з нас і тому заслужила вона від Ангела у Благовіщенні високий титул: Благодатна — повна благодаті, постійно в благодаті Божій, така, що Господь перебував з нею і в ній постійно. Літургія потім, не маючи на той стан від Її зачаття одного слова, одного прикметника на цю виїмковість, на цю одиноку серед нас людей святість, уживає аж п’ять прикметників й усі вони у найвищому степені, суперлятивні: пресвята, пречиста, преблагословенна, преславна, приснодіва! А ці вислови у літургічній поезії — то не припадкові, звичайні поетичні вислови! Ні! То призадуми століть, тисячоліть Церкви над красою душі Марії, над її одиноким найвищим з усіх сотворінь місцем перед Богом, то вислів подиву мільйонів сердець і глибоких умів людства і Церкви з великими висновками, то вислів віри Божого Люду і тії вислови згодом на основі джерел Об’явлення і Передання сформувались як правда віри, що Марія від першої секунди свого Зачаття була захоронена від тієї першої провини нашого прабатька Адама, з якою ми всі почали своє існування. Потім в її душі не було ніякого гріха. То тая краса душі Марії! Її душа є постійно в блеску Божої благодаті. Вона — твір Божий, перед яким в захопленні стоїмо, Її величаючи.
Тією красою Вона була приготована для незвичайної гідности стати Матірю нашого Спасителя і Бога, який став людиною ради нашого спасення. Красою своєї душі і тією великою гідністю Вона вища від ангелів! То зміст правди про Її Непорочне Зачаття і на це звернув увагу навіть Магомет і записав це у музулманськім Корані такими словами: «Кожна людина, яка родиться є торкнена демоном за виїмком Марії і Її Сина Ісуса».
Який благословенний, чудовий і незвичайний вийняток в історії у Божих творах! Такою належало, треба було бути Марії, щоб стати Матір’ю Божого слова, Спасителя і Володаря вселенної. Щоб ми Її постійно подивляли, захоплювались Нею і Її любили, хоч яка вона є висока серед сотворінь, але рівночасно така вона близька нам, як наша духовна Матір, одна споміж нас, дівчина з Назарету, наша Сестра і наша Матір! То є таїнство Марії у Її Непорочному Зачатті і Її Божому Материнстві! Не диво, що набожність до Неї в католицькій і православній Церкві така висока і постійна в історії, хоч православна богословія не хоче Її непорочним Зачаттям відокремлювати від людства. Але всі ми таки повторяємо привіт Ангела до Неї, який на початку Її покликання дає їй такий високий титул: «Радуйся Благодатна, Господь з Тобою!» Повторяймо цей привіт сьогодні увесь день цього празника! То привіт для Неї з неба! Привіт Господній!
Своєю окремою святістю і гідністю, в якій сам Бог кликав її «Мамо», щоб ми потім через Її Сина могли казати Богові «Авва-Отче», вона стала для нас, для людства, зразком, великим прикладом для наслідування, як і наслідування Її Сина. Сьогодні це так важне при затраті духовних вартостей, при блеску багатств і матеріяльних химерностей світу. Були в історії Церкви часи, коли красою душі Марії захоплювались і тоді виховання і моральне життя стояли високо, чесноти чистоти душі плекали навіть світські люди, монаше життя процвітало, священство з ентузіязмом резигнувало з права на подружжя і вибирало безженний стан, було воно повне динамізму і апостольського духа з бажанням наслідувати Христа, щоб здобувати для Христа нові континенти, мистецтво дало невмирущі твори в іконописі, архітектурі, скульптурі, музиці і поезії, молодь рвалася до світла християнських ідеалів, «не жила куркою з крилами орла», як писав наш поет Олесь.
Десятий ікос Акафісту на честь Благовіщення вичисляє поетично, чим і як Марія є зразком тих світлих прикмет для наслідування. Поет VII століття того Акафісту пише: «Радуйся, бо Ти відродила нас у грісі зачатих, бо знищила того, що псує душі, бо Ти породила Сівача невинности; радуйся світлице непорочного подружжя, радуйся дівиць виховнице чудова, радуйся душ святих дівственна окрасо!» Чи не знаменито! То прикмети до наслідування і чесноти, про які треба просити Спасителя, чесноти Богоматері, якими вона для нас є світлом. Молоді душі! Захоплюйтесь особою Марії і красою Її душі! Будьте Її дітьми і слухайте Її слів, які Вона сказала в Кані: «Що тільки скаже вам, робіть» (Ів 2,5).
Нагадаймо наше життя і згадаймо, скільки разів ми були, чи могли бути в кігтях диявола і це було нашою трагедією, ніколи щастя. А Марія наша духовна Мати і Мати нашого спасення ніколи не була навіть у тіні зазіхань диявола. Наш поворот до стану ласки стався через Її заступництво, за Її молитвами, за Її сльозами Матері. Нехай празник Непорочного Зачаття Марії буде все нагодою до нашого повороту до стану, який був в нашій душі по нашім охрещенні, по нашім першім св. Причасті і ними ми були такі подібні до Неї — нашої Непорочної Матері!
Читаємо з цікавістю слова проповіді Христової, які він сказав у своїм ріднім місті Назареті і взяв він їх тоді як мотто зі слів учнів пророка Ісаї з глави шістдесят першої. В тих словах Христос вказує своїм землякам на себе і свій виступ для спасення-рятунку світу. Але треба б прочитати усю главу до кінця. Пророк у своїй візії бачить Ісуса і блеск його божества, бачить при тім і його Матір і красу Її душі з прикрасами чеснот немов у молодої-невісти. Але в цім образі є і образ краси спасенної душі, і кожна душа в Христі може кликати з пророком, дивлячись на своє спасення через Марію і красу Її душі. Ось ці слова: «Я поселюсь в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі, бо він зодягнув мене в шати спасення, окрив мене плащем справедливосте, немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, немов молода, що дорогоцінностями себе оздоблює» (Іс. 61, 10). Амінь.
о. І. Музичка
