Якщо подивитись на політичну мапу Європи, міста Перемишль, Сянок і Самбір умовно окреслюють рівносторонній трикутник. Колись цей «трикутник» лежав у межах однієї держави і був єдиним топонімом. А нині Самбір по один бік кордону, Перемишль та Сянок – по інший. Давня Перемишльсько-Самбірсько-Сяноцька єпархія також поділена. Південно-східна її частина сьогодні творить одну з наймолодших єпархій УГКЦ – Самбірсько-Дрогобицьку.
Самбір і Дрогобич – невеликі міста, історичний вік яких близький до тисячної позначки. Чимало подій та людей, географічним епіцентром яких були ці «старожили», важливі для всієї України, інші – меншого розмаху, але не менш значущі.
12 липня 2013 року Самбірсько-Дрогобицька єпархія відсвяткувала 20-літній ювілей з часу заснування – як окрема єпархія Української Греко-Католицької Церкви. Сьогодні єпархія налічує понад чотириста тисяч вірних (60 відсотків населення території єпархії), яких духовною дорогою веде правлячий єпископ Ярослав Приріз.
Ми попросили владику Ярослава поділитися з нашими читачами кількома особливими характеристиками цієї єпархії.
«Наша єпархія молода, бо була створена лиш 20 років тому. Проте вона є спадкоємицею древньої Перемишльської єпархії, історія якої налічує майже вісім століть. Єпископи, яким було вручено церковний провід на цих землях, в різні часи носили титули перемишльських, самбірських, сяноцьких. (За деякими історичними версіями Самбір був єпископською катедрою ще з ХІІІ століття, про що свідчать літописи. А з 1422 року і аж до приходу радянської влади в Україну найдавніша Перемишльська єпархія внаслідок того, що польський король Ягайло 1412 року відібрав від русинів-українців їхній катедральний собор у Перемишлі і передав його латинникам, осідок єпископа перенесли до Самбора почала називатись Перемишльсько-Самбірською, а пізніше – Перемишльсько-Самбірсько-Сяноцькою – ред.).
Хоч і постала вона на землях з глибоким християнським корінням, проте заснована все ж таки на попелищі нищення Христової віри безбожним радянським режимом, а тому душпастирську працю доводилося починати з азів, творячи церковні структури, будуючи храми, започатковуючи капеланство… В цьому й полягає одна з особливостей Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
Іншою важливою характерною рисою є те, що вона у карпатському краї. На її теренах є чудові місця для туризму та оздоровлення – Трускавець, Східниця, Сколе, Славське… Крім того, маємо й кілька чудотворних богородичних місць, як-от Самбір, Грушів, Биличі та ін. Це приваблює на наші землі людей не тільки з України, але й з інших держав. Думаю, що це прекрасна нагода для євангелізації, бо маємо гарну можливість донести слово про Христа тим, хто до нас приїжджає і, можливо, ще ніколи й не чув про Нього. Також це чудова можливість супроводити у вірі тих, хто шукає глибшого духовного життя.
Ще однією особливістю є те, що маємо непоганий духовно-освітній потенціал – духовну семінарію, Катехитичний інститут (не кожна єпархія може цим похвалитися). То дуже важливе надбання, яке слід підтримувати і розвивати, бо без добре освічених та глибоко духовних священиків і катехитів проповідувати Христа в сучасному світі надзвичайно складно».
Унікальна ідея попереднього владики Юліана Вороновського, втілена у 1998 році, – Єпархіальний музей у Трускавці – стала незвичним способом проповіді й донесення історичної правди про УГКЦ та духовнокультурного надбання українців. Музей є не лише майданчиком для ознайомлення з постатями святого Йосафата, слуг Божих Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого, історією Самбірсько-Дрогобицької єпархії, перегляду фото- та живописних виставок, а й місцем, де можна помолитися. Першу збірку, експоновану тут (речі Блаженнішого Йосифа Сліпого) музею подарував доктор Роман Смик – відомий популяризатор і пропагандист ідей Патріарха.
Завдяки тому, що музей облаштований у курортному містечку, чимало відпочивальників зі Східної України мають змогу ближче познайомитися з нашою Церквою та її видатними особистостями.
(Музей можна відвідати з 10. 00 до 18. 00 щодня, крім вихідних, у Трускавці, на вул. С. Бандери, 19, тел. (3247) 6-85-91)
