Преподобні Брати в Єпископаті!
Ось ми щасливо досягнули, при Господній помочі, мету, що її поставили собі зі скликанням цього Надзвичайного Синоду, а саме: іменування Архиєпископа Коадьютора з правом наслідства для нашого Шановного Брата Кардинала Йосифа Сліпого, Львівського Верховного Архиєпископа для Українців.
Бажаю виявити Вам передусім моє живе вдоволення із-за цього змислу відповідальности, з яким виконали Ви Ваше завдання. Господь напевно винагородить Вам.
Дивлячись на Ваш Збір, прийшов мені на думку спонтанно вислів Псалмиста: «О як добре і як любо, коли брати живуть укупі» (Пс 132, 1).
Після довгої застанови і призвання помочі Господа в молитві, прийшов я до заключення, щоб іменувати як Коадьютора з правом наслідства для Блаженнішого Кардинала Йосифа Сліпого — Преосвященнішого Кир Мирослава Івана Любачівського, Митрополита Філядельфійського для українців. Він є першим між трьома представленими.
Для цього високого завдання, врешті, чинять його достойним його непересічна побожність, його пастирська ревність, його наукова підготова і гарні прикмети лагідности і покори, що окрашують його вдачу. Йому належить моє довір’я і мої побажання — дуже щирі й сердечні. Ваше Блаженство матимуть з нього гідного і здібного Коадьютора.
Тепер всі Ви, Преподобні Брати, вертайтеся до ваших пастирських завдань з радістю, що могли докласти у такий помітний спосіб для того забігу, що становить для вашої Церкви сильну охорону й особливу прикрасу. Ця щаслива синодальна хвилина має остатися як завдаток єдности дії і спільноти духа «в союзі миру» і так спрямовувати Вашу апостольську дію, у тісній злуці почувань і намірів з усіма вірними цієї вибраної частини Вселенської Церкви.
У спільній журбі вашого і мого серця за добро Української Церкви, поручаю вашій пастирській ревності «Святу справу» священичих покликань, з бажанням і молитвою, щоб кандидати, «участь Господню покликані», зростали і формувалися як надія Української Церкви.
Призиваючи заступницю Божої Матері, благаємо в Господа для всіх Вас, для священиків, монахів і монахинь, і для всіх вірних Української Церкви радости пасхальної любови, повноти усього утішення.
* Передруковуємо з «Оссерваторе Романо» з 28 березня 1980 р.
