Мої Дорогі!
Пригадуєте собі подію в Євангелії, коли Ісус по короткому часі своєї діяльности післав Апостолів, щоб вони проповідували перші слова Його благовісті. Вони повернулися з тієї місії з великою радістю зі словами: «Господи, ба й біси коряться нам з-за Твого імени». Ісус на це відповів їм: «Не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі». І додав до цього молитву своєї великої радости: «Прославлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам» (Лк. 10, 17-21).
Коли дивлюся на цей курс, зорганізований нашим Університетом, на Вас усіх, що з таким запалом, пожертвою і великим трудом його відбули, хотів би я повторити ці слова нашого Спасителя у великій нашій радості. Серед великих потреб нашої Церкви, серед браку покликань до духовного стану Ви відгукнулись щиро на поклик Церкви з бажанням служити їй як майбутні постійні диякони. Ви перейшли цей перший твердий вишкіл і під кінець можете з такою самою радістю сказати, що так багато Ви пізнали, пізнали зблизька нашого Господа, зблизились до Його святих таїнств, до Його благодатних слів, і в душах Ваших Ви напевно відчули це, що й біси Вас лякалися, бо утвердилась у Вас Божа благодать віри, надії і любови. Ви стали сильнішими у Господі для окремої праці в Його винограднику: сильніші умом, волею і одержаними від Святого Духа дарами. Ми радіємо з цього. Цей перший наш досвід вдався, і Вам остається продовжувати це святе діло для добра нашої Церкви-Страдниці і нашого безталанного великого народу.
Радіємо Вашими успіхами, і одного тільки бажаємо, щоб благодать, яку одержали, щоб Ви її зберегли, і коли Церква одного дня визнає це Ваше покликання, стали Ви тими святими і жертвенними служителями біля святої Христової трапези подібними духом і мужністю до святого первомученика, диякона Степана.
Наша Церква, наша Україна, наш добрий нарід жде на Вашу працю і поміч нашим священикам і єпископам. Те, що Ви тут одержали з таким жертвенним трудом, поверніть у святе діло і ревну працю для добра душ. Та пам’ятайте при тому, що ця Ваша наука і праця — то тільки початок. Перед Вами ще велика і пильна праця над собою, над своїм удосконаленням у наслідуванні Христа, у плеканні чеснот, у праці над тим, щоб стати мужами молитви і благородних діл на славу Божу. Кріпіться духом, продовжуйте свою працю над собою із постійною молитвою: «Господи, скажи мені путь в онь же пойду, яко к тебі взях я душу мою». Нехай Пресвята Богородиця має Вас у своїй опіці і береже у Вас покликання свого Божественного Сина, якому нехай буде слава, честь і поклін на віки віків! Благословення Господнє на Вас!
31.8.1981
+ Йосиф, Патріярх і Кардинал
