Про виїзд Верховного Архиєпископа з Риму до Мельборну, а опісля до Північної Америки, писалося широко недавно й цікаві голоси донеслися щойно тепер від радянської преси. Большевицька влада не придивляється спокійно діяльності Верховного Архиєпископа, а витягає із свого пролетарського арсеналу найтяжчі набої, щоб принизити й скомпромітувати самого Верховного Архиєпископа й цілий патріярхальний рух.
Про попередні поїздки Верховного Архиєпископа у світ Радянська Україна від 21 січня цього року писала таке: «І знову «Ісповідник Віри», як нарекли Сліпого уніятсько-націоналістичні юди, не сидить на місці. Він гасає Сполученими Штатами, по Канаді, Бразилії, Західній Німеччині, шукаючи собі спільників і однодумців для авантюр, прозоро замаскованих релігійною полудою. Одначе ця метушня, вже не приносить лаврів Сліпому. Не вірять у щирість слів Кардинала ані трудівники-емігранти, ані їх німецькі, канадські та американські брати по класу. Водночас, у багатьох віруючих і навіть у окремих священиків уніятів, почали виникати сумніви що до справжніх мотивів діяльності кардинала, його більш ніж прихильного ставлення до різного роду реакціонерів, реваншистів та бандерівських верховодів. В цьому плані, досить показовим є відкритий лист до Сліпого, опублікований у квітні 1972 року священиком з Торонто в бюлетені «За Патріярхат», що видається групою віруючих у Філядельфії».
Стільки про журнал «За Патріярхат» і про мирянський рух написала Радянська Україна. Замітне те, що так само авантюристами називають нас пан Лапичак і пані Мілена Рудницька в газеті «Українське Життя». Не знати лиш, хто у кого термінологію позичає.
Але багато цікавіше є твердження Радянської України про самий журнал «За Патріярхат». Хоч брехню большевиків видно зразу, бо по-перше, журнал виходив досі квартально і датований місяцями що замикають чотири квартали року, а не у квітні, на що покликується Радянська Україна, і по-друге, лист отця з Торонта ніколи в журналі не друкувався. Покликуючись на неіснуюче число журналу і на не друковану статтю в журналі, большевики трохи перестаралися. Ми про це не згадували б коли б нам не пригадалася історія з листом із Торонто, про якого згадка.
Отже колись дійсно прийшов до Редакції «За Патріярхат» пашквіль з Торонта, анонім, ніби-то отця, та ще й колишнього учня Кардинала Сліпого, і згідно з характером пашквілю, він був відложений там, де всяке сміття відкладається. Коли до сьогодні ніхто про цей пашквіль не згадував, ані не надрукував його, а покликається на нього одинока в світі Радянська Україна, то ясно, що ніхто інший, як лиш «трудівники» Радянської України кинули його до поштової скринки в Торонто, заадресувавши його до журналу «За Патріярхат». Напевно вони ще й зрепортували до Києва.
Сьогодні ж, коли прийшла потреба накинутися на Верховного Архиєпископа, який знова приїхав до Північної Америки, в Києві відгребали свій пашквіль і вдекорували ним велику погромницьку статтю в Радянській Україні, під наголовком «Балаган войовничих уніятів». Як на поважне видавництво республіканського маштабу це невеличкий скандал, коли підкинена журналові «За Патрірхат» провокація не вдалась, а виявились при тому методи республіканських трудівників преси; як нема дійсних аргументів у боротьбі проти Верховного Архиєпископа, тоді треба надумати їх, створивши у Торонто отця духовного, та ще й колишнього «учня Сліпого».
