Під час свого короткого побуту у Філядельфії, Па,— «місті братньої любови» — загостив їх Блаженство Патріярх Йосиф Сліпий до церкви Христа Царя, в середу 22 вересня 1976, о год. 6 вечером.
Здається, що Патріярх Йосиф вибрав на відвідини якраз цю церкву, бо в ній находиться копія чудотворної ікони Зарваницької Богоматері, коронованої їх Блаженством в травні 1973 року. Сам Блаженніший у своїй проповіді після архиєрейської Служби Божої в тім же храмі, 22 вересня 1976, підчеркнув свою особлившу набожність у почитанню Зарваницької Матери Божої, бо ще бувши юнаком, відвідував дуже часто відпусти у славній Зарваниці.
Вже від понеділка, 20 вересня 1976 , миряни знали про це, що у згаданій церкві буде відправлена Блаженнішим архиєрейська св. Літургія. Та чомусь «не хотів» знати про це о. парох церкви Христа Царя, бо на телефонічні запити в тій справі відповідав, що «йому про це нічого не відомо», а в слід за цим не знали про це ані церковний комітет, ані диригент церковного хору, і не поробили ніяких приготувань, а ролю цю перебрали на себе «на швидку руку» миряни.
Того ж дня, перед 6 год. по пол., явилися на подвір’ю біля церкви єпископ Лостен та 18 священиків з Філядельфії та околиць. Як виглядало привітання їх Блаженства? Перед входовими дверми до церкви привітала прибувшого Патріярха дівчинка П-ва Заяців, вручаючи китицю квітів, а о. парох лише поцілунком у руку Блаженнішого. Не бачили ми там тоді ані єпископа Лостена, ані нікого з 18-ти священиків, філядельфійських і довколичних, а були між ними навіть виховники Блаженнішого ще з часів Львівської Богословської Академії, як прим.: о. декан Мирослав Харина, о. Тома Бариляк і інші; вони у тому часі зайняли місця в передніх лавках у церкві. Блаженніший на прохання о. пароха перейшов на приходство і там одягнувся в архиєрейські ризи та в супроводі тільки єпископа Лостена і о. пароха, без решти духовенства, ввійшов у притвор церкви і щойно тоді здогадався привітати там Блаженнішого Патріярха — о. парох Василь Головінський та член церковного комітету п. Мирон Саґатий. Блаженніший підійшов до іконостасу та посвятив його. На початку св. Літургії секретар Блаженнішого о. д-р І. Дацько просив священиків, які сиділи в передніх лавках, стати спільно до сослуження у Службі Божій, та, на жаль, лише два священики зголосилися, яким єпископ Лостен покиванням голови дав згоду на це.
Слід зазначити, що при церкві Христа Царя існує церковний хор і не знаємо, з яких причин цей хор не співав в часі архиєрейської Служби Божої, а місцевий дяк з хорів храму дивним інтонованням тільки перешкаджав у співі мирян цілої церкви.
У тій церкві Христа Царя, яку загально уважалось за патріяршу, бо постійно, від двох літ, поминали у ній священослужителі в часі Богослужень Блаженнішого як Патріярха, на архиєрейській св. Літургії в згадану середу сталося, на превеликий жаль, таке, що під час Великого Входу жоден зі співслужачих священиків не відважився в присутності єпископа Лостена пом’янути Блаженнішого Патріярхом, а тільки як: «Блаженнішого Отця Йосифа», «Первоієрарха», що викликало у вірних здивування, огірчення та обурення.
До кульмінаційної точки дійшло тоді, коли по закінченню архиєрейської Служби Божої ніхто не вніс многолітствія, а того моменту так дуже очікували вірні, тимбільше, що їх Блаженство Патріярх Йосиф посвятив перед св. Літургією новий іконостас. Бодай з вдячности повинен був о. парох прилюдно подякувати їх Блаженству за цю честь і внести многолітствіє. Ось так законники-фарисеї творили беззаконня на згіршення мирян, щоб виконати інструкції ватиканських політиканів ради забезпечення своїх вигод і користей.
На цю жалюгідну поведінку негідників згаданих закріпачених духовників супроти Блаженнішого зареагувала місцева радіо-авдиція Відділу Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦ у Філядельфії в неділю, 26 вересня 1976, критичним коментарем.
Присутній
