У п’ятницю рано, з Риму-Ватикану
Громом гриміла вістка в широкі світи:
Гіркими словами, нема більш між нами
Сповідника Віри — Божого Слуги.
В життєвій дорозі вснув Праведник в Бозі,
Єрарх України, Христових ідей:
Мов дуб наш столітній, Мойсей заповітній,
Багатир народу, батько — Прометей.
Він край свій і Церкву любив, зносив жертву —
Вісімнадцять років в сибірських снігах:
А волю й свободу для свого народу —
Защіплював щедро у людських серцях.
Безвірства побідник, віри Ісповідник –
Богом даний Церкві Владика-Срарх:
Творив епопею, величну ідею —
Перший в Україні Йосиф Патріярх.
Ми молимось в Люрді, у свята і будні,
До Божого Сина, що смерть побідив:
Щоб тобі, Владико, дав ласку велику,
Тобі й твоїм дітям всі гріхи простив.
Щоб в кожній потребі, на землі із неба
Небесна Цариця твій люд берегла:
Бо Діва Марія, вся наша надія.
Бажає всім щастя, вічного добра.
Наш Батьку-Мойсею! Світи нам зорею!
З високого неба нас благослови!
Молися Христові, щоб росли здорові —
Твої добрі діти, доні і сини!
«Орли мої — діти! Батьків Заповіти —
В серцях своїх, душах, як скарб, бережіть!
За мене старого, Йосифа Сліпого,—
За моє спасіння Господа моліть!
Прощай, краю рідний! Народе мій бідний!
Прощай, рідна Церкво свята!
Я до Бога лину, щоб за Україну,
Щоб за святу єдність молитись щодня!»
Хай молитва-згадка буде в небо кладка
Тобі, наш Владико святий!
Твоя смерть тілесна — то хвала доблесна,
Бо дух Твій не вмер, він живий!
Твій дух у сузір’ю, в карпатськім Підгір’ю,—
Там у катакомбах на рідній землі:
Він в Києві й Львові, Причастям Духовим —
Освячує душі зі злом в боротьбі.
Вірою гартує братів у Христі.
Отче-Патріярше, слава й честь Тобі!
Ми чуємо подих Твоєї душі,—
Молимось, щоб був Ти там, де всі святі!
Тулюза-Люрд, 21 вересня 1984 року
Празник Різдва Пресвятої Богородиці.
о. Василь Прийма
