Ми, ієрархи Східніх Католицьких Церков Европи, зібрані в Ніредьгазі (Угорщина) в днях від 30 червня до 6 липня 1997 p., складаємо щирий привіт у Господі духовенству, монахам і монахиням та мирянам наших Церков.
У цих днях мали ми нагоду пережити інтенсивні моменти молитви та роздуми в братерській злуці між нами. Ми співділили наші досвіди, радості та журби, як також наші спільні душпастирські вимоги, беручи під увагу громади нам довірені.
У зустрічі взяв участь Його Еміненція Кардинал Ахілле Сільвестріні, Префект Конгрегації для Східніх Церков, який передав нам привіт від Святішого Отця разом з Його Особливим Посланням.
Святіший Отець вказує на те, що «чим більше Східні Церкви будуть самими собою, тим більше їхнє свідчення буде закарбовуватись, більш видною буде їхня приналежність до Східного християнства, більш плідною та цінною буде їхня участь відносно західньої традиції». Церкви, які виходять з переслідування виявляють Святішому Отцеві зворушаюче признання за постійну підтримку, яку він їм дав під час їхнього приховування та беруть на себе, так як він вказує, «нелегке завдання вийти із катакомб, щоб відповісти вимогам вірних, нарешті вільними від вузлів опресії, але підпадаючі новим маривам та новим викликам».
Праці зосередились над п’ятьма головними темами: нашою церковною ідентичністю, формуванням духовенства та мирян, літургічному житті, монашеству та екуменічною діяльністю. В цих працях знаходили ми підтримку з боку представників Апостольської Столиці, різних експертів з трактованих предметів та Настоятелів духовних спільнот наших Церков.
Спільні роздуми виявили автентичність нашого буття як східніх католиків. Вірні нашій спадщині, ми творимо присутньою у серці Церкви скарб християнського Сходу.
Вглиблюючись знову в нашу історію відкриваємо, що цей скарб виявляється перш за все в інтенсивному літургічному житті та у справжній духовості, які щораз ближчі нашим Церквам.
Бажаємо, щоб так, як у вузлових моментах нашої історії, також і в наших часах монашество було пунктом спертя для духовного відновлення.
Засмучує нас, що дотепер ще вповні не здійснилась воля Христа, «щоб усі були одно» (Ів. 17,21). Свідомими духовних та культурних зв’язків, що єднають наші Церкви зі Східніми Православними Церквами, виявляємо нашу сильну волю співпрацювати з ними, щоб під натхненням Святого Духа, сприяти повній єдності та спільному свідченні у світі.
Дорогі Брати і Сестри, уповаючи на вас благословення безпочаткового Отця, Єдинородного Сина та Духа Святого, запрошуємо вас молитися, щоб цей досвід спільности та любови пережитого між нами міг простягнутись на цілий Божий народ наших Церков.
«Нехай Бог миру, що підняв з мертвих Того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастерем овець, — Господа нашого Ісуса, — зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь» (Єв. 13,20-21).
