Слава Ісусу Христу!
Ватикан, дня 9 листопада 1974
До Світової Президії Міжнароднього Симпозія
про Східні Католицькі Церкви в Чікаґо, ЗСА.
Світла Президіє!
З радістю прийняли ми відомості про Ваш симпозій, присвячений Східнім Католицьким Церквам, серед яких Українська є найчисленніша, що від століть змагається за признання їй тисячолітніх патріярших традицій і прав.
Коли кинути оком на минулі століття, то побачимо, що за нашу церковну єдність, завершену в Українськім Патріярхаті, змагались найкращі сини нашого народу, починаючи від митрополитів Рутського, Борецького, Могили і архиєпископа Смотрицького, а кінчаючи на нашім світлім попереднику, Сл. Б. Митр. Андреєві Шептицькім. За здійснення цеї ідеї вони гаряче молились і страждали, бо були переконані, що встановлення Українського Патріярхату доведе до скріплення єдности з Апостольським Престолом і Українська Церква зможе сповнити спасенне післанництво на Европейському Сході і покладені на неї надії Наслідниками св. ап. Петра, зокрема папою Урбаном VIII: «Через вас, Русини-Українці, сподіваюсь навернути Схід». Водночас наші світлі мужі були свідомі, що ця церковна єдність зміцнить і нашу національну єдність та й дасть силу українському народові оборонити свою незалежність перед ворожими затіями сусідів.
Силу правдивої релігії і світлу ролю Церкви в будові, розвитку і скріпленні держави добре розумів великий князь київський св. Володимир, коли на місце поганства ввів правдиву християнську релігію і поклав тривкі та далекосяглі основи для розвитку Церкви на Русі-Україні.
Без сумніву, іншими шляхами пішла б наша національна історія, якщо б понад триста років тому дійшло до єдности між Католицькою і Православними Церквами на Україні в одному Рідному Патріярхаті. Вона заощадила б українському народові великих жертв та й захоронила б його перед віковим поневоленням.
В сучасних наших змаганнях за Український Патріярхат замітне те, що в них включилось багато наших мирян, а серед них визначні і світлі науковці, такі, як організатори і учасники цього симпозія, яким дорога доля і майбутнє Української Церкви і Народу та й для цих змагань вони трудилися і трудяться з великою посвятою. Потішаючим явищем є зокрема те, що вони зуміли приєднати до наших спільних змагань в обороні тисячолітніх наших патріярших прав і традицій і визначних науковців чужинців-приятелів, що своїм знанням і працею помагають нам проломлювати леди незнання або байдужности для наших життєвих церковних і національних проблем. Ми глибоко вдячні їм за їхню дотеперішню поміч і прихильність та й сподіваємось їхньої дальшої успішної піддержки.
Прийміть запевнення молитов, щоб Святий Дух своїми небесними надхніннями провадив Ваші труди і постанови та й вінчав їх найкращими, тривалими і світлими успіхами для Церкви і Народу.
Благословення Господнє на Вас!
+ Йосиф, Верховний Архиєпископ
