Болюча вістка про смерть їх Блаженства Патріярха Йосифа прийшла до Лондону — Онтаріо телефонічно з Торонто ще до полудня в п’ятницю — День Смерти Господньої, сьомого вересня цього року. Почувши сумну вістку, парафіяни зв’язалися зразу із головою Ради Українських Громадських Організацій за Патріярхальний Устрій, о. крил. Романом Ганкевичем у недалекому Гамілтоні. Бажали почути в телефоні, що вістка ця — це безпідставна плітка. Але довелося почути тільки її підтвердження….
Зараз теж встановлено, в порозумінні з о. парохом, що заупокійна Свята Літургія буде відправлена ранком у суботу. Не було вже змоги повідомити про неї парафіян через недільний бюлетень, тому їх повідомлено телефонічно. Церква в той день була повніша, як в не одну неділю. Багато прийшло у темному одязі, немов на похорони когось рідного. Дехто приніс і квіти, щоб прикрасити портрет Патріярха на тетраподі під тканим рушником, перевитим чорною стрічкою. Перед тетраподом поставлено вінок із пшениці та калини.
Під час Служби Божої та Панахиди стояла почесна стійка із прапорами: національним, місцевого Відділу Ліги Українських Католицьких Жінок та Відділу Спілки Української Молоді. Після Богослужби приявні зійшли до церковної залі, де знов глядів на них із замаєного портрету Патріярх Йосиф. Голова Церковної Ради Микола Дутчак відкрив жалібну зустріч. Представниця РУГО змалювала життєвий шлях Патріярха та підкреслила його неповторне значення для Української Католицької Церкви та для всієї України. Опісля слідувало повне співчуття та пошани слово голови Української Православної Громади в Лондоні, яка вислала на цю жалібну врочистість численну делегацію. На закінчення приявні пройшли перед портретом їх Блаженства, віддаючи останній поклін, немов при останньому цілуванні. Цей обряд глибоко зворушив кожного, і не одна сльоза покотилася…
Щоб дати змогу помолитися за спокій душі Патріярха і тим, хто, може, не зміг прибути в суботу, відправлено торжественну Панахиду теж і після Служби Божої в наступну неділю. Особливо треба відмітити, що місцевий Відділ СУМ-А, солідаризуючись із закликом до сорокаденної жалоби після смерти нашого Глави й Батька, спонтанно відклав свою ювілейну забаву, хоч у її підготову вкладено вже багато зусиль та коштів.
Склалося так, що незабаром після трагічної події відвідали лондонську парафію представник Товариства Свята Софія о. Мирослав Татарин (18 вересня), та голова РУГО о. крил. Роман Ганкевич (23 вересня). Ці зустрічі, пляновані вже давніше, непередбачено перетворилися у жалібні сходини із розповідями про похорони їх Блаженства. О. крил. Ганкевич бувши особисто в Римі, показав світлини із похоронів, а що найважливіше, відчитав частини історичного Завіщання Патріярха та заяви священиків і УПСО з нагоди приходу нового Патріярха Мирослава-Івана. Копію Завіщання зразу взято до відбиття та поширення між парафіянами.
Церковна Рада вислала теж свою заяву вірности і підтримки новому Патріярхові, щоб хоч у цей спосіб причинитися до втримання тяглости Патріярхату Української Церкви. Тому теж встановлено поминання наступника їх Блаженства у час Богослужб також із титулом Патріярха.
Сороковий день смерти відзначено таки в середу, сімнадцятого жовтня, вечірньою Панахидою та жалібними сходинами, що під час них відчитано письма, що вже встигли прийти з Риму: слово Архимандрита оо. Студитів о. Любомира Гузара, виголошене на тризні після похоронів Патріярха, та промову Голови Львівського Крилоса о. д-ра Івана Хоми до нового Патріярха.
Що можна було зробити в невеликій Лондонській парафії, щоб вшанувати належно пам’ять Мужа Божого Провидіння, Патріярха Йосифа, те й зроблене з щирим старанням. А пам’ять Його залишиться у наших серцях назавжди. «Вічний спокій буде Праведникові, бо слуху злого Він не боїться».
лхщ
