9 січня 1991 р. відійшов від нас в Лос-Анджелесі волею Всевишнього відомий в українській діяспорі талановитий диригент хорів Володимир Божик. Залишив він у великому смутку дружину Моніку, сина Богдана, дочку Павліну Мурейну, сестру Іванну Осідач і троє внуків.
14 січня 1991 р. відбувся в українській католицькій церкві Рождества Пресвятої Діви Марії в Лос-Анджелесі Парастас у пам’ять покійного Володимира. Парастас відправили: Владика Іннокентій Лотоцький, парох місцевої церкви о. Петро Леськів, о. Микита Андрій (Сан-Дієго), о. Осип Чупіль (Фенікс, Арізона) і о. протопресвітер Степан Галик-Голутяк — парох православної церкви ім. св. Андрія в Лос-Анджелесі. В короткому слові владика зазначив, що покійний Володимир мав особливий талант від Бога, щоб піснею прославляти слово Боже і піснею служити своєму народові. На другий день, 15 січня 1991 p., відбулись в цій самій церкві похоронні відправи. Велику св. Літургію відправили отці: о. Петро Леськів, о. Йосиф Редила (Сан-Дієго), о. Осип Чупіль і Микита Андрій. Присутніми на цій відправі були також священики місцевих православних церков: о. Степан Галик-Голутяк і о. Олексій Лімонченко — Українська Православна Церква св. Володимира. В проповіді о. Леськів відмітив надзвичайну відданість покійного Володимира Богові й народові.
Після св. Літургії відбулась Панахида за упокій душі бл. п. Володимира Божика. Довжелезна кольона авт супроводила покійного на цвинтар в Сан-Фернандо. Похоронні відправи провели о. Леськів, о. Чупіль і о. Галик-Голутяк. Прощальне слово на цвинтарі виголосили о. Степан Галик-Голутяк, Петро Марцинів від Капелі Бандуристів і Стефанія Шумна від Сестрицтва Пречистої Діви Марії. Під час всіх похоронних відправ співав підсилений хористами православних церков мішаний хор під диригентурою пані Олі Івах. Цей хор виконував зовсім бездоганно досить складні церковні пісні.
На закінчення похоронних обрядів відбулась в приміщенні української католицької церкви Рождества Пресвятої Діви Марії поминки, які підготовили пані з Сестрицтва Пресвятої Діви Марії, під час яких промовляли: Богдан Стусь — голова Українського Культурного Осередку в Лос-Анджелесі, Олександер Рівний від хору «Кобзар» в Лос-Анджелесі і о. Степан Галик-Голутяк, який прославив покійного Володимира своєю прекрасною поемою. Фільмовий продуцент Богдан Солук висвітлив на екрані один із концертів хору «Кобзар», яким диригував бл. п. Володимир Божик. На закінчення тризни сестра покійного Володимира, Іванна Осідач, подякувала всім отцям, промовцям і українській громаді за те, що своєю участю в похоронах виявили любов і пошану до покійного маестра Володимира Божика.
Володимир Божик народився 1908 р. в Раві-Руській, Західня Україна. По закінченні музичних студій в консерваторії, спеціялізуючись в диригентурі, покійний Володимир відразу включився в музичне життя. Обдарований гарним голосом (тенор), виступав у ревелерсах у Варшаві, а опісля зорганізував свій мішаний хор і з ним концертував з великим успіхом в Західній Україні, Польщі й Німеччині. В листопаді 1944 р. оснувалась в Німеччині Капеля Бандуристів ім. Шевченка, і сл. п. Володимир Божик став диригентом цієї капелі. Разом з мистецьким керівником Григорієм Китастим ця капеля несла красу української пісні по Европі, а згодом в США і Канаді. В 1960 р. покійний Володимир оселився в Лос-Анджелесі в Каліфорнії і там 30 років провадив церковний хор при місцевій українській католицькій церкві і світський хор «Кобзар» при Українському Культурному Осередкові в Лос-Анджелесі. Його хори завжди були на високому мистецькому рівні. В його інтерпретації пісень відчувалось не лише добру професійну диригентську руку, але й глибоке розуміння краси української пісні.
Відійшов від нас великий християнин, активний громадянин і щирий патріот. Пам’ять про нього буде вічною між нами. Хай Йому буде легкою американська земля!
Ігор Лесик
Співцеві України
(В пам’ять св. п. Володимира Божика)
В чужині, далеко від рідного краю,
В сумній, непорослій могилі лежить
Співець України — спочив в ній на віки,
Закрив свої очі, сном вічним там спить.
Порвалася арфа, сумує трембіта,
А кобза скрипливо, мов галка, скиглить,
Бо струни не грають, порвались, замовкли,
Зі сну його будять, — а Батько їх спить…
«Гей, Сину, мій Орле, Вкраїнонька плаче,
Нащо ж сиротою її залишив?..
Хто ж про її горе, про славу минулу
Розкаже у пісні, як ти це робив?»
«Не плач, Рідна Нене», — озвавсь дух з могили, —
Я в вічність з собою нічого не взяв.
Твої пісні, перли і рідную музу
Братам своїм рідним в подарок віддав!»
* * *
На свіжу могилу, о Співче, наш Друже,
Вінець нев’янучий тобі ми кладем;
Тобі прирікаєм, що скарб твій великий
І працю твою ми в вік збережем!
о. Степан Галик-Голутяк
