18 березня 1994 р. на 95 році життя відійшов у Божу Вічність видатний економіст, довголітній діяч фінансово-кооперативного руху і довголітній член Українського Патріярхального Т-ва інженер Роман Раковський. Покійний залишив за собою вагому працю на громадсько-економічній ниві в Україні і тут, у діяспорі, яка заслуговує на окрему увагу. Плід засіяного зерна Романом Раковським, яким є Українська Федеральна Кредитова Кооператива «Самопоміч» у Нью-Йорку, якої був одним з перших основником, є значний. Візією покійного була зорганізована багата українська громада, бо тільки така може мати успіхи і помагати Україні. За це українська громада може бути покійному вдячна, і напевно його пам’ять збереже на довго.
Чисельна участь у похоронах покійного Романа була тільки доказом і підкресленням, що вона його працю і відданість високо цінила і цінить. Покійного тепло із чуттям прощали після Панахиди від колишніх співробітників «Самопомочі» Марія Лозинська і від діючої тепер Кредитової Кооперативи «Самопоміч» д-р Богдан Кекіш. У церкві св. Юра тепло прощав покійного Романа о. парох Патрикій Пащак.
Роман Раковський народився 25 квітня 1899 р. в Сокалі — Західня Україна. Середню освіту почав у колишньому Станиславові, а іспит зрілости склав у Відні. Високі студії закінчив у Празі, одержавши диплом інженера. Покійний Роман ще на рідних землях включився до активної праці у Ревізійному Союзі Українських Кооператив у Львові, будучи директором кооперативної фабрики «Суспільний промисл». Цю кооперативну працю інж. Роман Раковський відновив і продовжив тут, на новому місці поселення, в Нью-Йорку. Починалась вона з маленького, але дбайливої і відданої праці, яка принесла обильні плоди, це є сучасна Федеральна Кредитова Кооператива «Самопоміч» у Нью-Йорку при Другій авеню, на долині міста.
Покійний Роман був також уважливий для своєї родини, дорогої дружини Люби і двох синів — Ігоря і Ярополка, яким дав глибоко родинне, релігійне і національне виховання та вщепив їм цю любов до громадської праці, які (його сини) своєю працею у громаді зберігають добру пам’ять свого дорогого батька. Цю чергу можна б продовжити і на внуків, які пішли тим шляхом, і можна говорити також і про правнуків, яких покійний Роман Раковський так радо і мило бачив і любив.
Слід згадати, що Роман Раковський також користувався добрим пером, пишучи професійні статті з різними фінансовими порадами в українській пресі. Покійний жив життям громади і своєї родини до кінця свого життя. Хай гостинна американська земля буде легкою. Дружині покійного пані Любі, синам — Ігореві і Ярополкові з дружинами, внукам та правнукам складаємо глибоке співчуття.
М. Галів
