У Мюнхені — Німеччина, 23 травня 1979 р. ненадійно і предчасно помер голова Крайової Управи Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної Української Католицької Церкви сл. п. Михайло Рудко. Несподіваний відхід у Божу вічність відданого громадського й політичного діяча Михайла Рудка болюче відчули не тільки зорганізований мирянський рух, якого на терені Німеччини він був головою, але також громадські та політичні організації та установи, в яких він був активним членом.
Покійний Михайло Рудко належав до типу людей, що все піддержував кожну потрібну й корисну українську справу. Його піддержка не обмежувалась на словесній заяві, чи тим подібного, але ділі, яке він засвідчував безпосередньою своєю працею. Так було за його юнацьких років в Україні, як також після того на еміграції в Німеччині. Така настанова до соціяльного життя Михайла Рудка випливала з родинного виховання, яке він одержав від своїх батьків. Його життєвий шлях не був легкий, був устелений терниною.
Михайло Рудко народився 2 березня 1917 p., в селі Дитятині в Західній Україні. Батьки дали Михайлові родинне й глибоко релігійне виховання. Народну школу закінчив в родинному селі, а середню в Рогатині. Вже в юнацьких роках мав нахил до громадської й культурноосвітньої праці.
Тут належить підкреслити, що Михайло Рудко належав до тієї генерації, що родилась в часі визвольних змагань і виростала безпосередньо після втрати української державности. Це був час, коли ще активно діяла Українська Військова Організація (УВО) і почала наростати і формуватись Організація Українських Націоналістів (ОУН). У хвилі цих військових й ідеологічно-політичних вирувань Михайло Рудко з своїми зацікавленнями та юнацькою активністю не міг остатись поза їх орбітою. Його активна участь в культурно-освітній ділянці поставила Михайла Рудка під поліційне око польської поліції. Він, як багато наших юнаків в той час був арештований польською поліцією і був переслідуваний. Арешт і переслідування не відстрашили Михайла Рудка від його дальшої активности у суспільно-політичному житті.
Після другої світової війни Михайло Рудко опиняється в західній Німеччині у таборах Ді-Пі. Тут бере активну участь у громадсько-політичному житті. В 1953 році, коли вже основна хвиля українців емігрувала до позаокеанських країн Михайло Рудко стає на працю в ЗУДАК-у. В тому часі він виявив багато хисту і здібности у веденні праці в допомоговій установі. Віддана з посвятою праця в допомоговій установі ЗУДАК-у промостила йому шлях так, що вже в 1958 р. Михайло Рудко стає директором Европейського Представництва ЗУДАК-у у Мюнхені (на цьому пості залишився до кінця свого життя). Варто відмітити, що покійний М. Рудко, ще як був тільки працівником, а пізніше, коли став директором все старався дати всесторонню допомогу потребуючим нашим людям в західній Европі. Він робив все можливе, що тільки було в його спроможностях. Завдяки його вмінню, працьовитості та спритові йому вдалося нав’язати зв’язки з різними інтернаціональними допомоговими організаціями й установами та одержати від них допомогу для ЗУДАК-у. В останні роки ЗУДАК вдержувався й активно діяв на європейськім континенті завдяки муравлиній праці Михайла Рудка, який все знаходив шляхи до здобуття допомоги у різних інтернаціональних інституціях з яких скористало багато наших людей. М. Рудко часто брав участь в різних інтернаціональних конференціях, де і знаходив собі приятелів, які опісля ставали в пригоді для української установи ЗУАДК-у. Вклад М. Рудка в Европейське Представництво ЗУАДК великий й неоцінений. Він поставив цю установу на високому рівні. Відхід Михайла Рудка це справді велика і неоцінена втрата.
Як тільки стало актуальним питання Української Католицької Церкви М. Рудко був один з перших, який включився в працю зорганізованого мирянського руху. В червні 1978 р. Михайла Рудка було обрано на голову Крайової Управи Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви. В кожній праці, яку Михайло Рудко виконував його ціхувала чесність, щирість та відданість. Ще в такому дусі редакція журнала «Патріярхат» одержала від нього перед його смертю листа. З певністю можна сказати, що Михайло Рудко належав до людей, який не мав ворогів. Він старався зі всіма співжити, віддати кожному належне і дати допомогу в межах спроможности. Для заокруглення далеко неповної сильветки покійного Михайла Рудка слід згадати, що він був провідним й активним членом націоналістичного руху, будучи членом Політичної Ради ОУНз і членом Теренового Секретаріяту ЗП УГВР. Покійний Михайло Рудко умів свою працю погоджу вати, так що одна одну доповнювала. Він все умів знаходити належну ієрархію вартостей, що ставити на перше, друге і трете місце. Все старався в кожній ділянці в кожній праці нести злагоду, гармонійність і співпрацю. У своїй праці покійний ніколи не виявляв упередження до будь-кого. Ще перед смертю Михайло Рудко застановлявся над створенням окремого фонду для Гельсінської Групи, що її очолює відомий світової слави діяч правозахисного руху ґен. Петро Григоренко, але невблаганна смерть перервала всі його взнеслі пляни.
В особі покійного Михайла Рудка згадані установи й організації втратили відданого й прикладного працівника, а в загальному українська громада втратила шляхетну й чесну людину про якого пам’ять надовго залишиться між нами.
Посмертна згадка
З глибоким сумом повідомляємо членів Крайового Т-ва за Патр. Устрій ПУКЦеркви й українське громадянство, що з волі Всевишнього, 23. 5. 1979 р. помер у Мюнхені
бл пам. МИХАЙЛО РУДКО
Покійний народився 2 березня 1917 р. в Дитятині (Зах. Україна). Початкову школу закінчив в родинному селі, до гімназії (укр. приватної) ходив в Рогатині. Вже за молодечих літ включався у громадську та культурно-освітню працю, через що був переслідуваний поляками.
Після закінчення другої світової війни емігрував на Захід і перебував у таборах Ді-Пі в Німеччині. 1953 р. почав працювати в ЗУДАК-у, а від 1958 р. на становищі Директора ЕП ЗУДАК-у продовжував працю аж до смерти.
У червні 1978 р. на Загальних Зборах обрано Покійного Головою Управи Край. Т-ва за Патр. Устрій ПУКЦеркви в Німеччині. Свої обов’язки, як Голова Т-ва, виконував сумлінно, давав добрий приклад і заохочував до праці інших членів Управи. В особі Покійного Товариство втратило провідного церковного діяча за ідею Патріярхату ПУКЦеркви, працівника — громадського й політичного секторів.
Похорон відбувся 29. 5. ц. р. у Мюнхені на Вальдфрідгофі (укр. дільниця). Похороннні обряди завершили о. крил. С. Дмитришин, о. проф. д-р І. Гриньох, о. М. Амброз і протопр. о. Паладій Дубицький. Нагробне слово сказав о. І. Гриньох а також попрощав Покійного від друзів, церковних і громадських установ та чужинецьких приятелів, о. П. Дубицький прощав Покійного від православної Церкви і ЗУДАК-у. Інших промов, згідно з волею Покійного, не було.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Покійного.
Управа Крайового Т-ва за Патріярхальний Устрій
Помісної УКЦеркви Німеччини
