Про чудотворну ікону Богоматері на Ясній Горі в Ченстохові, Польща, написано вже досить багато. Історики ствердили вже давно понад всякий сумнів, що цю ікону поляки забрали й перевезли до Польщі з українських земель, хоч деякі поляки все ще намагаються заперечити цей факт. У зв’язку з 600-річчям перебування цієї ікони в Ченстохові, в Польщі відбуваються великі урочистості, на які мав би прибути Папа Іван Павло II.
У зв’язку з цим цікаво буде познайомити наших читачів з польським голосом про цю ікону.
У газеті «Чікаго Кетолік», з 14-го травня ц.р., появилася стаття о. Едварда Вітусіка п.з. «Історія картини Чорної Богоматері». Вийнятки з цієї статті передаємо в українському перекладі.
«Ніхто не заперечує, що ікона на Ясній Горі є не тільки стара, але дуже стара. Її писана історія, оперта на джерелах, нараховує 600 років, тобто стільки, як довго вона перебуває на польській землі. Але ікона, можливо, набагато старша. Одначе, того ми не знаємо.
Це, однак, не означає, щоб ікона не мала своєї давнішньої історії, бо вона її має. Між іншими, вона описана в латинській мові над одними з дверей до каплиці чудотворної ікони на Ясній Горі. Згідно з цією легендарною історією, ікону цю намалював св. Лука на кипровій дошці Святої Родини з Назарету. На початку 4-го століття ікону привезла до Царгороду, вертаючись із своєї подорожі до Святої Землі, цісарева св. Олена. Пізніше руський князь Лев спровадив її до Белза, де вона перебувала протягом 500 років, і де її почитали вірні. В 1382 р. шлезький князь Владислав віз ікону до свого Ополя, але коні, що везли її, ніяк не могли рушити з Ясної Гори, де князь затримався на відпочинок. Князь Владислав Опольський побачив у цьому палець Божий, і тим способом ікона знайшла місце свого постійного перебування на Ясній Горі в Ченстохові.
(Володислав Опольський був намісником Галичини в роках 1372-1378. Отже, в тих роках міг забрати ікону Божої Матері з Белза, а не в році 1382, як подає о. Е. Вітусік. Див. Іван Холмський, «Історія України», стор. 120 — Прим. Редакції «УВ»).
Василіянські монахи почали малювати славні на весь світ ікони, які мандрували з Греції до Риму, а також до Болгарії і на Русь, головно на ті терени, які прийняли християнство зі Сходу. Ці грецькі ікони, головно Марії з Дитятком, високо цінили на тих теренах, а зокрема ті, які були опромінені ореолом старинности, (яких автором мав бути св. Лука) та ореолом чудес. І до таких ікон належить ікона на Ясній Горі, яка у невідомий для нас спосіб знайшлася в замку у Белзі, одному з головних міст давньої Галицької Руси (можливо, в наслідок одруження руського князя з грецькою княжною як шлюбний посаг?)
Отець Едвард Вітусік пише: «Яка у невідомий для нас спосіб знайшлася в замку у Белзі, одному з головних міст давньої Галицької Руси (Можливо, в наслідок одруження руського князя з грецькою княжною, як шлюбний посаг?).
Може, дехто не хоче знати, в який спосіб ікона знайшлася в українській землі, але історія тієї ікони є така: українська княжна св. Предислава, ставши ігуменею дівочого манастиря в Сільці, звернулася з проханням до грецького цісаря Комнена дарувати їй одну з трьох ікон, що її за старовинним переказом мав малювати св. Євангелист Лука ще за життя Божої Матері. Та ікона находилася в Ефезі. І грецький цісар, бачучи велику любов княжни Предислави до Божої Матері, вволив її волю, спровадив чудотворну ікону Пресвятої Богородиці з Ефезу до Царгороду і переслав її до Полоцька. Тут св. Предислава прийняла ту ікону Божої Матері з найбільшою радістю, поставила в своїй манастирській церкві і прикрасила золотом і дорогими перлами. В часі татарських нападів на Україну цю ікону перенесено коло 1270 р. під опіку князя Лева, сина галицького короля Данила, і вона була переховувана в княжому замку в Белзі. Звідсіль забрав її Володислав Опольський, до Ченстохови де вона й досі славиться численними чудами. (Див. «Поклін Марії», Мюнхен, 1947, зредагував Теодор Курпіта) . (Прим. Редакції «У.В.»).
Далі о. Е. Вітусік пише:
«Прошу деяких читачів не мішати русинів з росіянами, а Руси з Росією, бо русини — це теперішні українці і білоруси, а давня Русь, то більш-менш теперішня Україна і Білорусь, у той час, як Росія і росіяни — це щось цілком інакше. Ясногірська ікона дісталася до Польщі з Белза, тобто Червоної Руси. (Іншими найголовнішими містами Червоної Руси були Львів, Перемишль, Сянок та Галич). Та Русь раніше була багатолюдна і багата, але стала відлюдною і підупала після татарських наїздів. А в 14-му столітті вона стала тереном збройних торгів між Польщею, Литвою, Угорщиною і деякими руськими князями.
Ось так виглядали торги за Русь. Русь приєднав до Польщі король Казимир Великий (1370 p.). Після його бездітної смерти на польський трон вступив його сестрінок угорський король Людвіґ, який забрав від Польщі Русь і приєднав до Угорщини. А коли незабаром помер, на польський трон покликали його молодшу доньку Ядвіґу, і Русь знову вернулася до Польщі. Але, тримаймося теми. Після того, як Польща втратила Русь, угорський король Людвіґ іменував своїм головним службовцем на княжому дворі князя Владислава з Ополя. Той, втікаючи на Шлеськ, забрав з собою багату здобич, а серед неї ікону Богоматері з Белза, яку тамошнє руське населення високо почитало.
В дорозі до Ополя затримався «на своїй землі» на Ясній Горі у Ченстохові і там знайшов відповідне місце для ікони. Він віддав її під опіку оо. Павлінам, яких спровадив для цієї цілі з Угорщини, надавши їм відповідний маєток. Він мав ще інші пляни, але їх не здійснив, бо йому не стало часу. На польський трон вступив литовський князь Яґелло, і зажадав від Опольчика, щоб повернув дану їм під опіку і безправно забрану землю, на терені якої було село Ченстохова. Не хотів віддати і король забрав її силою, а оо. Павлінам надав новий королівський акт фундації.
Така є історія Чорної ікони Богоматері: з Греції вона примандрувала на Русь, з Руси до Польщі і там «знайшла польський трон, як королева Польщі».
* Передруковано з «Українських Вістей», Едмонтон, Канада, 29 вересня 1982 р.
