Кожного року під кінець місяця липня відзначаємо наших перших християн, святих Ольгу і Володимира, хрестителя Руси-України. Ці празники можна назвати національними святами. Відзначування святих Володимира і Ольги завжди нагадує нам світлу сторінку в нашій історії — хрещення Руси-України, себто офіційний початок християнства на Україні. Правдою є, що християнство на Україні було далеко перед 988 роками, на це є вже деякі факти, але це окрема тема, що заслуговує на особливу увагу і серйозну застанову. Треба сподіватись, що дослідники християнства на Україні займуться також і цим, особливо важливим завданням. В цій замітці, зараз під цю пору, нас найбільше цікавить інший феномен цього питання, а саме, що ми зближаємось до ювілею тисячоліття хрещення Руси-України.
Час біжить дуже швидко. Сьогодні нас ділить від дати тисячоліття хрещення Руси-України всього сім років. Ось тому три роки, себто десять років перед тисячолітнім ювілеем, ми почали голосно говорити про ювілейні відзначення та розпочали певну підготовку. Ось відтоді по сьогодні говорилось тільки про пляни. В зв’язку з цим були різні наради і засідання, на яких обговорювались форми відзначення ювілею хрещення Руси-України. Робили наради наші владики і наукові установи, як також поодинокі науковці. Про це подавались відповідні звідомлення і комунікати в пресі. Все це добре й правильно, але біда в тому, що в цьому напрямі ще нічого конкретного не здійснюється. Було б добре, якщо б від слів перейдено до дії.
У підготовці до відзначення тисячоліття хрещення Руси-України повинні взяти участь всі наукові установи, а зокрема дослідники й історики тієї доби. До речі, треба підкреслити, що ця доба, себто початки християнства на Україні, у нас мало досліджена. Власне тепер з приводу тисячоліття можна цю прогалину в нашій історії й історії нашої Церкви заповнити солідними джерельними працями. Було б великим і непростимим гріхом, якщо б ми обмежились тільки до виключно показових, більше чи менше вдалих імпрез, бо це в дійсності не буде мати тривалої вартости, тільки хвилевий ефект. Якщо б так сталось, то це була б змарнована для нас нагода. Тут треба говорити про солідні наукові праці на цю тему. Ці праці можуть бути опрацьовані в різних аспектах, але все ж таки навколо тисячоліття хрещення Руси-України.
Щоб хоч трохи відчути потребу солідних праць на цьому відтинку, треба хоч поверхово переглянути , не вглиблюючись, в російську церковну літературу. Ми іноді не здаємо собі справи з того, як багато Російська Православна Церква в США друкує на англійській мові церковної літератури. На жаль, у них факти надто односторонні. Ось можна б назвати такого автора, як о. Іван Меєрдорф — це російський священик, який написав низку праць на церковні теми. Коли ж ідеться про історичного значення факти, то вони також викривлені. Не раз виходять різні дивовижі. Виходить, що Володимир хрестив Росію, тоді, коли в той час Росії ще не було. На жаль, не пишеться, що до московщини християнство прийшло з Києва-Руси, а Русь не була і не є Росією, тільки все подається, як Росія. Правда, це один дуже важливий приклад, але таких і подібних є багато більше. Біда в тому, що в нас їх не реєструють і відповідно до цього не діють. Коли на полицях у бібліотеках лежить тільки така праця, а іншої не буде, то не можна буде вимагати від дослідника-чужинця вірного історичного представлення цієї справи. Отже, йдеться про важливе завдання.
Очевидно, в цьому повинні найбільше виявити ініціятиви наші владики, які є фактичними провідниками нашої Церкви. Вони мають найбільшу нагоду ці питання розвинути. Вони диспонують для цього відповідними можливостями. Вони повинні подбати, щоб ці пляни здійснювати разом з нашими братами православними. Все це є можливе для здійснення, і можна знайти для цього зрозуміння, але треба виявити хоч трохи ініціятиви й доброї волі.
У світлі нашої загальної дійсности напевно наші брати православні не відмовляться від участи, але треба робити це гідно і достойно. Якщо виявити хоч трохи доброї волі, то напевно буде позитивний наслідок.
Ми нещодавно читали про зустріч-відвідини новойменованого митроп. Степана Сулика у митроп. Мстислава у Бавнд Бруку і як щиро був прийнятий Владика Степан. Чому? Бо Владика зробив справді щирий крок, це не було в тоні відомого звернення Владики Василя Лостена, де він атакував Українську Православну Церкву за її відмінне розуміння відбутого Надзвичайного Синоду Помісної УКЦеркви. Добра воля і щирість напевно будуть мати успіх у спільній підготові (українців православних і католиків) до радісного ювілею тисячоліття хрещення Руси-України.
У дні свята Володимира Великого, хрестителя Руси-України і св. Ольги поклонімося нашим святим угодникам і піднесімо наші щирі молитви за успішне відзначення тисячолітнього ювілею хрещення Руси-України. Наша громада чекає на спільне святкування, бо тільки таке відзначення ювілею хрещення Руси-України буде мати непроминальне значення в майбутньому для нашої Церкви й Народу.
