Скільки перекладів Біблії потрібно одній нації? Виявляється: чим більше, тим краще. Англійці на даний час мають шістдесят перекладів Біблії і це не ускладнює їм життя. У Лондоні також знаходиться центр Світового Біблійного Товариства, який координує усі переклади на національні мови. Ми, українці, в цьому пляні відстаємо. Маємо лише три переклади Вічної Книги, четвертий здійснюється зараз. Авторами перших трьох перекладів були Пантелеймон Куліш, видатний філолог Огієнко (відомий ще як православний митрополит Іларіон) та Іван Хоменко.
У 1975 році Патріярх Йосиф Сліпий попросив молодого українського священика Рафаїла Турконяка, який народився в Англії, зробити переклад Біблії з грецького оригіналу. Й ось уже понад двадцять років отець Рафаїл здійснює цю титанічну працю. Розпочав її в Римі, тепер приїхав на постійне проживання в Україну. Він — двічі доктор, знає багато мов: грецьку, латинську, староєврейську, церковнослов’янську, англійську, німецьку, французьку, італійську і, як на вихідця з діяспори, досить добре володіє сучасною українською. Великий любитель комп’ютерів, програміст (створив чимало спеціяльних програм для перекладів), надзвичайно скромна людина в побуті. Його робочий кабінет дуже контрастує з шикарно обставленими кімнатами Митрополичих палат: робочий стіл, комп’ютер, шафи з книжками, стільці й — нічого більше. З отцем Рафаїлом Турконяком — розмова нашого кореспондента.
Богослови ще донині не з’ясували, котрий із текстів Біблії є оригінальний: грецький чи староєврейський. Більшість перекладів на національні мови зроблені з єврейського варіянту, Ви ж перекладаєте з грецького. Чому?
Єврейські і грецькі тексти Святого Письма між собою навіть дещо відрізняються, хоч грецький текст — це переклад з єврейського, зроблений самими євреями приблизно за сто п’ятдесят років до Христа. Ці тексти зараз треба сприймати як дві традиції: єврейську (вавилонську) і грецьку (александрійську). Дехто вважає, що грецький текст є пізнішим, хоч це не так. Все залежить від того, з якого тексту він був перекладений. Цікаво те, що грецький текст Святого Письма не був перекладений християнами. Це є текст, перекладений євреями для євреїв, які вже не знали своєї мови. І грецький повний текст Святого Письма є старший від повного єврейського тексту. Він датується першим століттям по Христі, єврейський — восьмим століттям. Зараз рівень наукових досліджень допровадив до того, що обидва тексти ставляться нарівні як дві різні традиції того самого Святого Письма. Лондонське Біблійне Товариство вже дало згоду на переклади з грецького оригіналу, чого раніше не було. І ми є перші, хто зважився на переклад грецького тексту. Це робиться на прохання єпископів, священиків, які користуються богослужбовою літературою з грецьких оригіналів.
До цього спричинилися доволі сенсаційні знахідки початку нашого століття, так звані Кумранські тексти. Чи не могли б Ви розказати про них трохи детальніше?
Кумран — це місцевість в напівпустині в Ізраїлі, біля якої пастух знайшов у посудині сувої стародавніх книг. Пізніші розкопи на цьому місці спричинилися до знахідки багатьох таких сувоїв. Деякі вчені вважають, що це була бібліотека єврейських монахів, інші схиляються до думки, що це книги з Єрусалимської святині, які рятували від знищення римлянами. Сувої з Кумрану — це не лише самі тексти Святого Письма. Там є багато інших книг, що свідчить про те, що вони справді належали великій бібліотеці.
Сувої з Кумрану якраз підсилили значимість грецьких текстів. Підтвердилося, що грецькі тексти, які вважалися неточними, сумнівними насправді існують і в староєврейській мові.
Ми маємо три переклади Біблії. Навіщо її перекладати знову?
До теперішнього часу жоден з перекладів не був зроблений на Україні. На це були історичні причини: українська держава не існувала, не було фінансів на їх видання. Другий переклад Куліша був з єврейської мови (перший – з церковнослов’янської, але цей переклад відкинуло Біблійне Товариство). Другий і третій українські переклади Біблії теж зроблені з єврейської мови. Наші владики більше послуговуються грецькими богослужбовими текстами й тому виникла потреба мати переклад саме з грецького варіянту першоджерела.
Це, мабуть, така ж натхненна праця, як малювання ікон. Як це практично виглядає?
Це справді нелегка праця, хоч якихось спеціяльних правил перекладу нема. Вимагається не лише добре знання мов, але й літургіки, догматики богослов’я. Треба добре знати оригінальний текст, багато європейських мов, традицію отців Церкви. Святе Письмо не можна перекладати так, як комусь заманеться. Є традиція, розуміння Церкви, які мають бути дороговказом.
Виходить, що випускник клясичної філології університету, який добре знає мову, не може перекладати цей текст?
Справді не може. Він мусить мати богословське підгрунтя. Це не є звичайна книжка. Такі спроби перекладів вже були, але вони не увінчались успіхом.
Хто ще з Вами працює?
Я готую переклад, тоді мовознавці з Академії наук роблять свої поправки. З цими правками текст повертається до мене (вони можуть правити як хочуть), але після цього я виготовляю текст на три колонки, де поруч є мій оригінальний текст, їхній з поправками і мої зауваження до їхніх поправок. Тоді ми всі сідаємо за стіл і «проходимо» абзац за абзацом.
Мабуть, суперечки доволі гарячі…?
Я б не сказав. Ми вже «пройшли» весь Новий Завіт і жодного разу не посварилися. Можна довго сперечатися, якщо йдеться про чисто мовні аспекти, коли ж мова заходить про підгрунтя, то…
Вони всі здаються?
Та мусять. Я починаю пояснювати, що в Старому Завіті це слово вживалося так і т.д. і т.д. А назагал такі справи вирішуємо консенсусом. Після цього ще Церкви узгоджують цей текст, але тут вже великих змін нема. Йдеться про всі ті Церкви, які належать до Біблійного Товариства. Повністю переклад буде готовий до 2000-го року.
Чи наявність кількох перекладів не внесе плутанини в користуванні, цитуванні Святого Письма?
Ні. Кожен переклад є лише перекладом. І не більше. Це є моє розуміння Божого слова. Я можу так зрозуміти, інший — дещо інакше. Я не маю такої повноти Святого Духа, аби сказати: мій переклад є єдино правильний. І ніхто цього не може сказати. Єдино правильним є оригінал. І тому я завжди заохочую всіх вчити грецьку чи єврейську мови і читати Святе Письмо в оригіналі. Але чомусь більшість людей того не робить і тому доводиться перекладати.
Що Ви хотіли б побажати тій людині, яка ніколи не читала Святого Письма, але хотіла б за нього взятися?
Нехай починає читати. То є Боже слово. І воно має до неї заговорити. Якщо людина не хоче читати, ніхто до цього її не примусить. Навіть Бог не змусив людину бути доброю. Він міг це зробити, але дав нам свобідну волю і сказав: що зробите, те і буде. Це — основа всього християнства. Тільки людині час від часу треба нагадувати, що вона має такий вибір і що за всі свої вчинки буде відповідати перед Богом. Про це сказано у Святому Письмі, й тому та книжка є така важлива й найбільш читана в усьому світі.
Надія Пастернак
